ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Закон України “Про освіту” розглядає інклюзивне навчання як одну з форм здобуття освіти дітьми з особливими освітніми потребами. Тож перед освітньою інклюзією постає завдання формування в учнів з психофізичними порушеннями не лише системи предметних компетентностей, але й застосування змісту освіти для корекції наявних недоліків розвитку. Саме корекційне виховання в процесі здобуття освіти дітьми з інтелектуальними порушеннями цілеспрямовано та послідовно поліпшує їх розвиток і соціалізацію, здійснює профілактику виникнення негативних новоутворень у “структурі дефекту”, формування максимально можливих позитивних властивостей дитини, шляхом виправлення порушень розвитку психологопедагогічними засобами.

Діти з інтелектуальними порушеннями є однією з найскладніших для здійснення інклюзивного навчання груп дітей з особливими освітніми потребами. Це пов'язано з їхніми обмеженими інтелектуальними можливостями (різного ступеня) в засвоєнні навчальної програми та своєрідністю формування особистості, а отже — і своєрідною соціальною адаптацією. Проте за умови організованого корекційно-розвивального навчання й використання спеціальних методів, прийомів та засобів, діти з інтелектуальними порушеннями мають потенційні можливості для розвитку та навчання.

Ураховуючи те, що інтелектуальні порушення бувають різні за походженням, проявами і ступенем виразності, тож учні потребуватимуть створення відмінних умов інклюзивного освітнього середовища (просторово-предметних, соціальних та психодидактичних) з урахуванням конкретної структури та виду порушення інтелекту, отже виникає потреба в більш ґрунтовному аналізі поняття “інтелект” та “інтелектуальні порушення”.

Термін “інтелект” походить від латинського інтелект, що означає “розум”. Це здатність людини до використання операцій мислення (аналізу, синтезу, порівняння, абстракції, узагальнення, конкретизації), вміння застосовувати набуті знання та досвід у практичній діяльності, проникати в сутність речей і явиш навколишнього світу, виділяти основну ланку в складному ланцюзі причинно-наслідкових зв'язків і нагромаджувати нові

знання та досвід.

І. А. Мартинюк розглядає інтелект як систему усіх пізнавальних здібностей індивіда, і здатність до пізнання і вирішення проблем, що визначають успішність будь-якої діяльності, вказуючи на те, розвиток інтелекту в цілому залежить від мозкових структур, біологічно закладених і набутихзнань, умінь.

В. М. Синьов зазначає, що “інтелект” включає сукупність здібностей особистості, які об'єднують не лише пізнавальні (сприймання, мислення, пам'ять, уяву), а й інші психічні процеси (емоції, волю), а також ті властивості особистості, які пов'язані з її спрямованістю (потяги, бажання, інтереси до інтелектуально-пізнавальної діяльності, її мотивацію), досвід (якість наявних знань), характерологічні риси (самостійність, критичність) тощо.

Для зручності практичного вивчення рівня розвитку інтелекту та його порушень у клінічній психології виділяють наступні критерії:

1) інвентар інтелекту – знання, навички, уміння тощо;

2) передумови інтелекту – пам'ять, увага, мислення, мовлення, вольові процеси, мотивація тощо;

3) власне інтелект – здатність до узагальнення, абстрагування, міркування, думки, судження, здатність робити висновки тощо.

На основі наведених критеріїв, інтелектуальні порушення поділяються на групи:

1. Недорозвиток інтелекту (загальний) – порушується розвиток усіх ланок структури інтелекту, і насамперед, власне інтелекту та його передумов, від чого інвентар інтелекту не може бути достатньо повноцінним і не може бути використаним. Прикладом такого порушення є олігофренія.

2. Частковий недорозвиток інтелекту – недорозвинуті окремі ланки структури інтелекту. Наприклад: передумови (пам'ять, увага); порушена здібність до конструктивного мислення – через нестачу просторових уявлень – дискалькулія; мовні порушення – недорозвиток мовленнєвої функціональної системи (страждає вербалізація розуміння, тобто так званий вербальний інтелект).

3. Деменція – стійке збіднення психічної діяльності, її спрощення і занепад. Хворі не набувають нових знань і не можуть користуватись уже набутими.

4. Органічний психосиндром (психоорганічний синдром) – належить до зниження психічних процесів і властивостей особистості. Основні симптоми: зниження уваги, зниження інтелекту (неспроможність до творчої діяльності), лабільність емоцій.

5. Затримка психічного розвитку (у дітей) – переважно низький рівень знань, умінь, обмежений світогляд тощо. Основні ознаки ЗПР: збереженість власне інтелекту, розвиток психічних функцій на вік менше, тимчасовий стан.

6. Функціонально-динамічне ураження інтелекту – наявні усі структурні компоненти інтелекту, але вони не працюють.

7. Тимчасова втрата інтелекту – синдром скороминучої недоумкуватості (набряк мозку).

Отже, учні з інтелектуальними порушеннями – це діти з системними порушеннями пізнавальної діяльності, що має зворотний – затримка психічного розвитку (ЗПР) — та незворотний характер (розумова відсталість: олігофренія та деменція).

У спеціальній психології виконані ґрунтовні дослідження особливостей інтелектуального розвитку дітей із ЗПР та розумовою відсталістю, зокрема досліджено особливості пізнавальної діяльності дітей, (Т. П. Вісковатова, С. А. Гончаренко, А. А. Корнієнко, А. Г. Обухівська, Т. В. Сак, Н. М. Стадненко та ін.); психолого-педагогічні умови корекції порушень інтелектуальної діяльності В. М. Синьов, М. А. Арнольдов, А. І. Капустін, В. А. Липа, В. Є. Турчинська, М. П. Матвєєва, С. П. Миронова та ін. Незважаючи на наявні у корекційній педагогіці та спеціальній психології дослідження, присвячені проблемі психологічних особливостей дітей з інтелектуальними порушеннями та корекції наявних недоліків розвитку, особливої актуальності набуває проблема визначення специфічних умов організації їх інклюзивного навчання з урахуванням типу та структури інтелектуального порушення.

В. А. Абрамов, В. С. Бітенський, В. С. Гавенко вказують, що до затримки психічного розвитку відносять стани, що проявляються легкою інтелектуальною недостатністю й займають проміжне положення між інтелектуальною нормою й олігофренією. Інтелектуальний показник за цих форм розладів становить 71—80.

В. М. Синьов, О. П. Хохліна вказують на те, що затримка психічного розвитку від розумової відсталості відрізняється високими можливостями компенсації за умови корекційно-розвиткового навчання, завдяки відносно збереженій зоні найближчого розвитку.

А. Г. Обухівська вказує на те, що затримку психічного розвитку доцільно розглядати як стан, значно ближчий до норми, ніж до розумової відсталості.

У дітей із затримкою психічного розвитку нейропсихологічні показники виявляються у наступному: у дітей збережена здатність до логічного мислення, яке не може повноцінно розвиватися через дефіцит окремих пізнавальних функцій, виснажуваність нервових процесів, отже, низьку розумову працездатність.

Отже, порушення окремих функцій і збереження інтегративної функції мозку свідчить про парціальність його уражень, а не про дифузне ушкодження, властиве розумовій відсталості. Звідси – великі компенсаторні можливості мозку як визначальні для затримки психічного розвитку, отже можливість до засвоєння дитиною дисциплін робочого навчального плану й індивідуальної адаптованої програми загальноосвітньої школи. Адаптована программа передбачає перетворення характеру подачі матеріалу, не змінюючи його зміст або концептуальну складність.

Адаптація інклюзивного освітнього середовища для дітей із ЗПР передбачає пристосування просторово-предметного (зменшення рівня та кількості сторонніх сенсорних стимулів, шуму в класі; застосування охороннопедагогічного режиму; розміщення дитини у класі поряд з дітьми, які не мають труднощів у навчальній діяльності й характеризуються високим рівнем розвитку моральних переконань щодо взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами та ін.); психодидактичного (навчання здійснюється за адаптованими програмами, використання навчальних завдань різного рівня складності (відповідно до динаміки працездатності), збільшення часу на їх виконання, зміна темпу уроку, чергування видів діяльності; адаптація наочних та інших матеріалів; використання поетапної інструкції, додавання письмових інструкцій до завдання й ін.); та соціального компонентів середовища (мовленнєве або невербальне схвалення вчителя (усмішка, похвала тощо); фізичний контакт (дотик до плеча, потиск руки тощо); забезпечення доступу до улюблених занять; створення “ситуації успіху” та ін.).

Отже, всі діти із ЗПР можуть і повинні здобути освіту в обсязі адаптованих програм закладів загальної середньої освіти, хоча темп навчання та розвитку, обсяг корекційної допомоги в кожному випадку може суттєво варіювати.

На відміну від ЗПР, розумова відсталість — це виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок диффузного органічного пошкодження кори головного мозку.

Нейропсихологічні дослідження в неускладнених випадках розумової відсталості часто виявляють достатньо сформовані окремі психічні функції (пам'ять, увагу, навіть сприймання), які не можуть сповна використовуватись у пізнавальній діяльності через недостатність інтегративної функції мозку (здатність до узагальнення), що зумовлює недорозвиненість мисленнєвих процесів, особливо вищої форми мислення – логічного. Це накладає відбиток на формування не тільки пізнавальної діяльності дитини, але й особистості, а відтак – здатності до засвоєння знань. Саме тому дитина з легкою розумовою відсталістю (легкими інтелектуальними порушеннями) не в змозі опанувати програму закладів загальної середньої освіти, а потребує розробки індивідуальних модифікованих навчальних програм та індивідуального навчального плану, адже такі навчальні дисципліни як алгебра, геометрія, іноземна мова є непосильними для засвоєння дитиною. Особливе місце в індивідуальному навчальному плані дитини з легкими інтелектуальними порушеннями посідають трудове навчання та соціально-побутова орієнтація.

Діти з легкими інтелектуальними порушеннями можуть навчатися за індивідуальними модифікованими програмами, які передбачають трансформацію характеру подачі матеріалу шляхом зміни змісту та концептуальної складності дисциплін. Наприклад, в процесі вивчення рідної мови (букварний період вивчення грамоти) діти з розумовою відсталістю потребують уповільнення навчання й зміни послідовності вивчення звуків та букв, що обумовлено кількома факторами: враховується не частота вживання звуків і букв (як при навчанні дітей з нормо-типовим розвитком), а те, наскільки звук збігається з буквою; складність злиття звуків у склад; особливості звуковимови учнів. Без модифікації навчальної програми засвоєння звуків та букв рідної мови дитиною з легкою розумовою відсталістю буде ускладненим.

Отже, діти з розумовою відсталістю потребують модифікації просторовопредметного (розміщувати дітей за одно-двомісними столами надійної конструкції, без гачків та полиць із заокругленими кутами, неподалік від учителя; обмежити кількість сенсорних стимулів, що одночасно впливають на дитину та ін.); психодидактичного (пристосування навчального плану та програм, що передбачає модифікацію змісту освіти до особливих освітніх потреб дитини, зменшення обсягу та спрощення характеру матеріалу; уповільненість процесу навчання та ін.) та соціального компонентів інклюзивного освітнього середовища (забезпечувати послідовність, максимальну чіткість та єдність педагогічних вимог до дитини; частіше використовувати позитивні підкріплення, створювати “ситуацію успіху” в процесі доступної діяльності; поступово вчити самоконтролю поведінки, залучати їх до порівнянь, оцінок, причинних обґрунтувань актів поведінки; забезпечити кожній дитині посильне доручення, враховуючи її індивідуальні здібності, інтереси, захоплення; надавати допомогу та здійснювати контроль за виконанням доручень та ін.)

Отже, кожна дитина з інтелектуальними порушеннями в процесі інклюзивного навчання потребує спеціальної програми (модифікованої при розумовій відсталості й адаптованої при ЗПР) та методики навчання, застосування охоронно-педагогічного режиму, участі в навчальному процесі необхідних фахівців, зокрема педагога-дефектолога та практичного психолога. Дуже відповідальним є чітке розуміння структури та психологічних особливостей кожного виду інтелектуальних порушень, що зумовлюють ті чи інші труднощі у навчанні конкретної дитини. Від правильного виявлення цих труднощів і встановлення їх взаємозумовленості залежить стратегія всієї корекційно-педагогічної роботи з учнем, яку разом побудують учитель, дефектолог, батьки та психолог.

ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК ДІТЕЙ ІЗ ЗПР ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Сфера комунікації – необхідна частина соціального простору, в якому існує особистість. В сучасних умовах, коли напруженістю і стабільністю характеризуються всі сфери життєдіяльності суб'єкта, конструктивнокомунікативна діяльність набуває особливої значущості. Саме в сфері комунікації людина здійснює і свої професійні, і особисті плани. Комунікація – це уміння і навички спілкування з людьми, від яких залежить успішність людей різного віку, освіти, різного рівня культури і психологічного розвитку, а також з людьми, що мають різний життєвий досвід і відрізняються один від одного комунікативними здібностями.

Проблемою дослідження комунікативних умінь та навичок займалися такі вчені, як: Г.М. Андрєєва, А.Б. Добрович, М. І. Лісіна та інші. Комунікативний процес передбачає володіння комунікативними уміннями та навичками. Під комунікативними уміннями розуміється комплекс усвідомлених комунікативних дій, заснованих на високій теоретичній та практичній підготовленості особистості, що дозволяє творчо використовувати знання для відображення і перетворення дійсності. Комунікативні навички – це характеристика особливостей орієнтації людини в комунікаційних процесах, що відображає ступінь адекватності розуміння ним основних смислових домінант комунікатора. Комунікативні навички передбачають високий ступінь автоматизованості умінь.

Формування повноцінних комунікативних умінь та навичок особливо актуально для дітей з відхиленнями у розвитку. Понад половину легких відхилень в розумовому розвитку кваліфікуються педагогами і психологами як «затримка психічного розвитку». Діти із затримкою психічного розвитку мають специфічні особливості в пізнавальній, емоційно-вольовій сфері, поведінці. ЗПР – це особливий тип психічного розвитку дитини, що характеризується незрілістю окремих психічних і психомоторних функцій або психіки в цілому, що формується під впливом спадкових, соціальних і психологічних факторів.

Проблемою дослідження комунікативного розвитку дітей із ЗПР займалися такі науковці, як: О.В. Алмазова, Л.В. Кузнецова, Р.Д. Тригер, У.В. Ульєнкова та інші. 99 У дітей із затримкою психічного розвитку є труднощі в формування комунікативних навичок. Недосконалість комунікативної сфери не забезпечує процес спілкування, а значить, і не сприяє розвитку пізнавальної діяльності. А.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, М.І. Лісіна, Е.О. Смірнова, та інші відзначають, що міжособистісні відносини зароджуються і найбільш інтенсивно розвиваються в дитячому віці.

У дітей з ЗПР надзвичайно повільно утворюються і закріплюються мовленнєві форми, відсутня самостійність в мовленнєвій творчості; у них спостерігається стійке фонетичне недорозвинення, спостерігається домінування у мовленні іменників, недостатнє вживання слів, що позначають дії, ознаки та відносини, знижена мовленнєва активність, бідність мовленнєвого спілкування.

Володіючи досить великим запасом слів для побудови висловлювань з метою налагодження спілкування з оточуючими, діти з ЗПР фактично позбавлені можливості словесної комунікації, тому що засвоєні мовленнєві засоби не розраховані на задоволення потреби в спілкуванні. Тим самим створюються додаткові труднощі для налагодження міжособистісних відносин.

У віці 5 -7 років діти з ЗПР з великим бажанням ставляться до гри, ніж спільної діяльності з дорослим, що свідчить про низьку потребу в спілкуванні з оточуючими людьми. За власною ініціативою діти із затримкою психічного розвитку не включаються в гру з однолітками. Деякі з них спостерігають за предметно-ігровими діями, малюванням, роботою з конструктором інших дітей. Організатором гри цих дошкільнят у всіх випадках є дорослий. Але і в цій ситуації повноцінної взаємодії старших дошкільників не виявляється. Слабкий розвиток потреб соціального характеру призводить до того, що і до кінця дошкільного віку діти з ЗПР з великими труднощами опановують засобами мовленнєвого спілкування навіть у тих випадках, коли у них є достатній словниковий запас і задовільний розуміння зверненого мовлення.

На відміну від дошкільників, які розвиваються нормально, що відстають у розвитку 6-7-річні діти байдужі до оцінок однолітків на свою адресу, а також і до їх емоційних станів. У дітей із затримкою психічного розвитку немає явних переваг у спілкуванні з ровесниками, немає стійких пар, груп спілкування.

Отже, комунікація дітей з ЗПР знаходиться на низькому рівні, ніж у дітей, які розвиваються нормально. Спілкування з однолітками у дітей з ЗПР носить епізодичний характер. Більшість дітей воліє грати в поодинці. У тих випадках, коли діти грають удвох, їх дії часто носять неузгоджений характер. Спілкування з приводу гри спостерігається в одиничних випадках.

Для розвитку комунікативних навичок спілкування можна запропонувати дітям такі ігри - вправи:

1. " Скажи інакше"

Вихователь вимовляє нескладну фразу. Кожна група має передати її зміст іншими словами.

2. "Плутанина"

Грає група дітей. Перший називає будь-яке слово, другий повторює це слово, додаючи своє, наступний повторює попередні два слова і додає своє і так далі. Той, хто помилився, залишає гру.

3. "Три слова"

Робота в групах чи парах. Ведучий називає будь-які три слова, не пов'язаних між собою за змістом. Необхідно скласти якомога більше речень із цими словами.

4. "Улюблена буква"

Скласти невеличке оповідання так, щоб у кожному слові містилась "улюблена" буква.

5. " Продовж та не помились"

Група учнів складає колективне оповідання. Кожний учасник по черзі додає одне - два речення до попереднього.

6. " Нісенітниці"

Учні об'єднуються у дві команди. Кожна команда складає оповідання, у якому є кілька нісенітність. Завдання команди-суперниці: прослухати і знайти ці "помилки"

7. "Я почну, а ти продовжуй"

Гра в парах. Перший учасник починає речення, а другий продовжує, потім навпаки.

8."Зіпсований телефон"

Діти об'єднуються у дві команди і за сигналом передають Висловлювання. Переможе команда, яка швидше й без помилок передасть повідомлення.

9. "Логічний ланцюжок"

Перший, хто починає ланцюжок, називає будь-яке слово, другий додає слово і пояснює, як воно пов'язане з першим, і так далі.Наприклад: виделка - тарілка (щоб снідати) - ваза (теж виготовлена з фарфору) - вода (наливають у вазу) - річка (тече вода) - літо (добре влітку на річці) і так далі.

10. "Добре - погано"

Ця вправа навчає бачити протиріччя у предметах і явищах. Діти об'єднуються у дві команди:"Добре" та "Погано" . Наприклад: дощ. Добре, що пішов дощ, -це означає настання весни. Погано, що він холодний. Добре, що дощ змиває пил з вулиць. Погано, що стоять калюжі. Добре, що почне рости травичка. Погано, що не підеш на прогулянку.

11. "Точка зору"

Учитель пропонує спробувати подивитися на світ очима когосьіншого.( наприклад: рибка очима маленької рибки; ліс очима зайченяти тощо).

12. "Доповни речення

osobennosti_razvitiya_rebenka_6_7_let_11

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ В СИСТЕМІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Останніми роками спостерігається збільшення кількості дітей з розладами аутистичного спектру (РАС). На жаль, в Україні відсутні статистичні дані щодо кількості дітей з РАС, але все ж станом на минулий рік їх зареєстровано близько семи тисяч осіб, хоча деякі фахівці вважають, що це лише поверхнева оцінка і насправді цифра приблизно в 10 разів більша. Звідси, власне, і судження про те, що нині працівникам спеціальної освіти необхідно більш поглиблено вивчати особливості розвитку та методики виховання та навчання дітей з такими особливостями.

Під аутизмом у широкому сенсі розуміють зазвичай яскраво виражене усамітнення, прагнення уникати контактів, стійке бажання існування у власному світі. І звісно, такі діти мають свої труднощі в процесі соціалізації та навчання.

Ураховуючи активне впровадження інклюзивної форми навчання дітей з особливими освітніми потребами особливої актуальності набуває проблема організації інклюзивного навчання дітей з РАС, що і обумовило вибір теми наукової розвідки.

В процесі навчання порушення адекватного емоційного зв'язку дитини з РАС з іншими людьми, ігнорування, занурення в себе, тривога і напруженість при наполегливих спробах залучити таку дитину до взаємодії викликають складнощі з розумінням почутого або прочитаного, заучування матеріалу напам’ять без розуміння змісту, наполягання на достеменному дотриманні правил і виконанні деяких дій конкретним способом, труднощі в узагальненні та використанні вивченого, нездатність приймати рішення і таке інше.

У спілкуванні з однолітками та дорослими теж можна відзначити певні особливості: брак розуміння дій та мотивів оточуючих, відсутність переживання за інших, нездатність ділитися, постійне бажання робити все посвоєму, нав’язливі теми при розмові (найчастіше розмова несе односторонній характер), незвичність системи комунікацій для спілкування з оточуючими тощо.

Проте кожна дитина індивідуальна і має свої особливі потреби. Себто двоє учнів з розладами аутистичного спектру все одно будуть відрізнятися між собою та від інших дітей у своїх потребах та особливостях. Тому для надання якісної підтримки та проведення виховної та навчальної роботи необхідно знати та розуміти труднощі, які має кожна дитина з аутизмом, і як вони впливають на її розвиток, поведінку та здібності.

Але крім труднощів діти з РАС мають і свої сильні сторони. Така їх риса як любов до ритуалів та повторень має певні переваги: чіткий розклад, відповідальність, здатність виконувати довготривалу та одноманітну роботу, схильність до впорядкованості та завершеності. Також можна виділити здатність до запам’ятовування знакових систем, переважання невербального інтелекту, добре орієнтування у просторі та часі.

Отже, перед тим, як розпочати здійснювати систематичний вплив на розвиток дитини, необхідно визначити наявний стан її розвитку. Для цього група фахівців, які безпосередньо взаємодіють з нею, вивчає можливості, сильні якості дитини, її інтереси, захоплення, вміння, а також – її потреби та труднощі, з якими вона стикається. Також звертають особливу увагу на особливості пізнавальної (пам’ять, увага, сприймання, мислення, мовлення тощо) та психомоторної сфер діяльності учня.

При роботі з дитиною-аутистом дуже велику роль відіграє систематика. Тобто повинно бути відведено спеціальне місце для проведення занять та встановлено певний їх розклад. Таким чином у дитини формується так званий навчальний стереотип. Тобто вона згодом звикає, що є стіл, за яким навчаються, є їдальня або кухня – для їжі, навчальна кімната – для занять, спеціально відведений час та місце для відпочинку та інше.

Дитина повинна звикнути до того, що заняття завжди проводяться в один і той же час. При цьому, зазвичай, вона чітко засвоює послідовність, яку їй пропонує дорослий, наприклад «заняття – їжа – відпочинок». Робота з дитиною з РАС з самого початку повинна бути спрямована на подолання негативізму і встановлення контакту з іншими дітьми, подолання сенсорного та емоційного дискомфорту, тривоги, занепокоєння, страхів, а також негативних форм поведінки.

На перших етапах сам процес навчання може бути продовженням гри. Поки що немає сенсу вимагати від учня організованості та зосередження, тому спочатку достатньо запропонувати дитині приємні та цікаві види занять: ліплення з пластиліну чи глини, ножиці та кольоровий папір, конструктор, складання мозаїки або пазлів, малювання і т.п. Педагогу, який працює з дитиною з РАС, потрібно враховувати, що навіть найпростіша інформація без належної обіграності та прив’язки до чогось, чим цікавиться дитина, просто не буде сприйнятою та запам’ятованою.

Особливим завданням педагога є формування вміння дитини з РАС адекватно сприймати та розцінювати зміст того, що відбувається навколо, і, відповідно, логічно реагувати. У випадку, коли дитина починає навчатися в інклюзивному класі, необхідний постійний супровід вже знайомого дорослого асистента-дитини до тих пір, поки дитина повністю не освоїться в новому просторі.

Педагогам, які працюють з класом, в якому навчаються діти з РАС, важливо пам’ятати, що для подолання труднощів навчання деяким дітям потрібна своя опора. Тобто потрібно підбирати або створювати наочні матеріали, представлені в зоровій, слуховій або тактильній основі (побачити, почути, написати). Такий підхід допоможе дитині з РАС успішно навчатися, знаходячи обхідні шляхи задля компенсації власних слабких сторін розвитку. Як правило, учнів набагато частіше приваблюють наочні матеріали, у створенні яких вони самі приймали участь. Власноручне малювання плакату або схеми з допомогою дорослих допоможе дізнатися щось нове та узагальнити вже вивчене.

Ураховуючи риси поведінки дітей з РАС, їх емоційну нестійкість та низький рівень мотивації, важливо розуміти і особливості системи оцінювання. Тут необхідно використовувати не караючу, а заохочувальну систему. Тобто не акцентувати увагу дитини та батьків на недоліках її роботи, а навпаки – вказувати на позитивні зміни та досягнення. Проте, звісно, потрібно і вказувати на можливі недоліки. Але говорячи про них слід виказувати своє невдоволення саме результатом роботи дитини, а не самою дитиною. Також не можна забувати про задачі, пов’язані з розвитком навичок спілкування та комунікації цієї категорії учнів. Цей напрям роботи повинен працювати в навчальний і позанавчальний час. Перерви створені не тільки для систематичного відпочинку учнів, але й для удосконалення навичок взаємодії між собою та формуванню адекватної поведінки у соціумі.

Безумовно, для дитини з РАС школа є дуже важливим етапом виховання та пристосування до соціуму. Проте дуже складно однозначно сказати, наскільки сприятливими будуть умови сучасної української школи для такої дитини, адже вона потребує відповідного влаштування шкільного життя з ретельно продуманим робочим місцем та стійким порядком занять. Для того, щоб така дитина поступово змогла адаптуватися в освітньому закладі, навчання повинне бути максимально структуроване. Ця структурованість необхідна не тільки на уроці, але й на перерві (передбачення в навчальному приміщенні місця для відпочинку – ігрової зони та зони релаксації).

Правильна організація навчального процесу, адаптування навчального матеріалу в зрозумілу для дитини-аутиста форму, створення позитивної атмосфери в шкільному колективі – дуже важливі моменти інтеграції. Крім того, необхідно зауважити, що велике значення має і співпраця батьків та педагога, спілкування між ними. І, без сумнівів, якщо мова йде про інтегроване навчання, то педагогу належить провести виховну роботу з усіма дітьми задля формування їх толерантності та бажання надати допомогу та підтримку за необхідності дитині з певними особливостями.

e15df0c4-b012-4a3a-86fe-ba11780f8598_1.j

МЕТОД “АКТИВНОГО СЛУХАННЯ” ЯК ОДИН З ЧУДОВИХ ПРИЙОМІВ НАЛАГОДИТИ КОНТАКТ З ДИТИНОЮ

В цьому уривку з книги Ю.Б. Гіппенрейтер детально розповідається про такий чудовий прийом, як “активне слухання”. Якщо ви знаєте, що це і активно користуєтесь ним – іще раз актуалізуйте всі нюанси, прочитавши статтю. Якщо ж метод для вас новий – спробуйте! І поділіться в коментарях своїми враженнями. Насправді цей спосіб вести діалог застосовуйте не тільки до дитини, але і до дорослих!

Причини труднощів дитини часто бувають заховані в сфері її почуттів. Тоді практичними діями – показати, навчити, спрямувати – їй не допоможеш. У таких випадках краще всього … дитину послухати. Правда, інакше, ніж ми звикли. Психологи знайшли і дуже докладно описали спосіб «активного слухання». Що ж це означає – активно слухати дитину? Ось кілька ситуацій:

Мама сидить в парку на лавці, до неї підбігає її малюк в сльозах: «Він забрав мою машинку!».
Син повертається зі школи, в серцях кидає на підлогу портфель, на питання батька відповідає: «Більше я туди не піду!».
Дочка збирається гуляти; мама нагадує, що треба одягнутися тепліше, але дочка вередує: вона відмовляється надягати «цю уродская шапку».

У всіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися грубо або несправедливо і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити – це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її переживання (або стан), «чуєте» її.

Для цього найкраще сказати, що саме, на вашу думку, відчуває зараз дитина. Бажано назвати «по імені» це її почуття або переживання.

Активно слухати дитину – значить «повертати» їй в бесіді те, що вона вам повідала, при цьому позначивши її почуття.

Повернемося до наших прикладів і підберемо фрази, в яких батьки називають почуття дитини:

СИН: Він забрав мою машинку!

МАМА: Ти дуже засмучений і розсерджений на нього.

СИН: Більше я туди не піду!

ТАТО: Ти більше не хочеш ходити в школу

ДОЧКА: Не буду я носити цю страшну шапку!

МАМА: Тобі вона дуже не подобається.

Швидше за все такі відповіді здадуться вам незвичними і навіть неприродними. Набагато легше і звичніше було б сказати: – Ну нічого, пограється і віддасть … – Як це ти не підеш до школи ?! – Перестань вередувати, цілком пристойна шапка!

При всій удаваній справедливості цих відповідей вони мають один спільний недолік: залишають дитину наодинці з її переживанням. Своєю порадою або критичним зауваженням батьки хіба повідомля.ють дитині, що її переживання неважливе, воно не приймається до уваги.

Навпаки, відповіді за способом активного слухання показують, що батьки зрозуміли внутрішню ситуацію дитини, готові, почувши про неї більше, прийняти її. Таке буквальне співчуття мами чи тата справляє на дитину зовсім особливе враження (не менше, а часом набагато більший вплив воно робить і на самих батьків). Багато батьків, які вперше спробували спокійно «озвучити» почуття дитини, розповідають про несподівані, часом чудодійні результати. Ось два реальні випадки.

Мама входить в кімнату дочки і бачить безлад.

МАМА: Ніна, ти все ще не прибрала в своїй кімнаті?

ДОЧКА: Ну, мам, потім.

МАМА: Тобі дуже не хочеться зараз прибирати.

ДОЧКА (несподівано кидається на шию матері): Мамочка, яка ти у мене чудова!

Інший випадок розповів тато семирічного хлопчика.

Вони з сином поспішали на автобус. Автобус був останній, і на нього ніяк не можна було спізнитися. По дорозі хлопчик попросив купити шоколадку, але тато відмовився. Тоді ображений син став саботувати татовий поспіх: відставати, дивитися по сторонах, зупинятися для якихось «невідкладних» справ. Перед татом постав вибір: спізнюватися не можна, а тягнути сина насильно за руку йому теж не хотілося. І тут він згадав наша порада. «Денис, – звернувся він до сина, – ти засмутився через те, що я не купив тобі шоколадку, засмутився і образився на мене». В результаті сталося те, чого тато зовсім не очікував: хлопчик миролюбно вклав свою руку в татову, і вони швидко попрямували до автобуса.

Не завжди, звичайно, конфлікт вирішується так швидко. Іноді дитина, відчуваючи готовність батька або матері її слухати і розуміти, охоче продовжує розповідати про те, що трапилося. Дорослому залишається тільки активно слухати його далі.

Деякі важливі особливості і додаткові правила бесіди за способом активного слухання.

Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо також, щоб її і ваші очі знаходилися на одному рівні. Якщо дитина маленька, присядьте біля неї, візьміть її на руки або на коліна, можна злегка притягнути дитину до себе, підійти або присунути свій стілець до неї ближче. Уникайте спілкуватися з дитиною, перебуваючи в іншій кімнаті, повернувшись обличчям до плити або до раковини з посудом, дивлячись телевізор, читаючи газету, сидячи, відкинувшись на спинку крісла або лежачи на дивані. Ваше положення по відношенню до неї і ваша поза – перші і найсильніші сигнали про те, наскільки ви готові її слухати і почути. Будьте дуже уважні до цих сигналів, які добре «читає» дитина будь-якого віку, навіть не віддаючи собі свідомого звіту в тому.

По-друге, якщо ви розмовляєте з засмученою дитиною, не слід ставити їй запитання. Бажано, щоб ваші відповіді звучали в стверджувальній формі.

наприклад:

СИН (з похмурим виглядом): Не буду більше водитися з Петром.

БАТЬКО: Ти на нього образився.

Можливі неправильні репліки:

– А що сталося?

Ти що, на нього образився?

Чому перша фраза батька більш вдала? Тому що вона відразу показує, що батько налаштувався на «емоційну хвилю» сина, що він чує і приймає його сум, у другому ж випадку дитина може подумати, що батько зовсім не з нею, а як зовнішній учасник цікавиться тільки «фактами», випитує про них. Насправді це може бути зовсім не так, і батько, задаючи питання, може цілком співчувати синові, але справа в тому, що фраза, оформлена як питання, не відображає співчуття.

Здавалося б, різниця між стверджувальною і питальною відповідями дуже незначна, іноді це всього лише тонка інтонація, а реакція на них буває дуже різна. Часто на запитання «Що трапилося?» засмучена дитина відповідає «Нічого!», А якщо ви скажете «Щось сталося …», то дитині буває легше почати розповідати про те, що трапилося.

дуже важливо в бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пам’ятайте, що цей час належить дитині, не забивайте його своїми міркуваннями і зауваженнями. Пауза допомагає дитині розібратися в своєму переживанні і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Дізнатися про те, що дитина ще не готова почути вашу репліку, можна по її зовнішньому вигляду. Якщо її очі дивляться не на вас, а в сторону, «всередину» або вдалину, то продовжуйте мовчати – в дитини відбувається зараз дуже важлива і потрібна внутрішня робота.

в вашій відповіді також іноді корисно повторити, що саме, як ви зрозуміли, сталося з дитиною, а потім позначити її почуття. Так, відповідь батька в попередньому прикладі могла би складатися з двох фраз.

СИН (з похмурим виглядом): Не буду більше водитися з Петром.

БАТЬКО: Не хочеш з ним більше дружити. (Повторення почутого).

СИН: Так, не хочу.

БАТЬКО (після паузи): Ти на нього образився. (Позначення почуття).

Іноді у батьків виникає побоювання, що дитина сприйме повторення її слів як передражнювання. Цього можна уникнути, якщо використовувати інші слова з тим же змістом. Наприклад, в нашому прикладі слово «водитися» батько замінив на «дружити». Практика показує, що якщо ви навіть і використовуєте ті ж фрази, але при цьому точно вгадуєте переживання дитини, вона, як правило, не помічає нічого незвичайного, і бесіда успішно триває.

Звичайно, може статися, що у відповіді ви не зовсім точно вгадали, подію або почуття дитини. Не хвилюйтеся, в наступній фразі дитина вас поправить. Будьте уважні до її поправки і покажіть, що ви її прийняли.

* * *

Результати активного слухання:

Зникає або принаймні сильно слабшає негативне переживання дитини. Тут позначається чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі.
Дитина, переконавшись, що дорослий готовий її слухати, починає розповідати про себе все більше: тема розповіді (скарги) змінюється, розвивається. Іноді в одній розмові несподівано розмотується цілий клубок проблем і прикрощів.
Дитина сама просувається у вирішенні своєї проблеми.
Батьки повідомляють, як про диво, що діти самі досить швидко починають активно слухати їх.
Батьки самі відчувають зміни в собі. Дуже часто на початку занять з активного слухання вони діляться ось яким своїм неприємним переживанням. «Ви говорите, – звертаються вони до психолога, – що активне слухання допомагає зрозуміти і відчути проблему дитини, душевно поговорити з нею. У той же час ви вчите нас способу або методу, як це робити. Навчаєте будувати фрази, підшукувати слова, дотримуватися правил. Яка ж це душевна розмова? Виходить суцільна “техніка”, до того ж незручна, неприродна. Слова не приходять в голову, фрази виходять кострубаті, вимучені. І взагалі – нечесно: ми хочемо, щоб дитина поділилася з нами сокровенним, а самі “застосовуємо” до неї якісь способи.» Такі або приблизно такі заперечення доводиться чути часто на перших двох-трьох заняттях. Але поступово переживання батьків починають змінюватися. Зазвичай це трапляється після перших вдалих спроб вести бесіду з дитиною по-іншому. Успіх окрилює батьків, вони починають інакше ставитися до «техніки» і одночасно помічають в собі щось нове. Вони виявляють, що стають більш чутливими до потреб і прикрощів дитини, легше приймають її «негативні» почуття. Батьки кажуть, що з часом вони починають знаходити в собі більше терпіння, менше дратуватися на дитину, краще бачити, як і чому їй буває погано. Виходить так, що «техніка» активного слухання виявляється засобом перетворення батьків. Ми думаємо, що «застосовуємо» її до дітей, а вона міняє нас самих. В цьому – її чудова прихована властивість.

Що ж стосується занепокоєння батьків щодо штучності, «прийомів» і «технік», то подолати його допомагає одне порівняння, яке я часто наводжу на заняттях.

Добре відомо, що початківці балерини години проводять у позах, далеко не природних з точки зору наших звичайних уявлень. Наприклад, вони розучують позиції, при яких ступні ставляться під різними кутами, в тому числі під кутом 180 градусів. При такому «вивернутому» положенні ніг балерини повинні вільно тримати рівновагу, присідати, стежити за рухами рук … і все це потрібно для того, щоб потім вони танцювали легко і вільно, не думаючи вже ні про які техніки.

Так само і з навичками спілкування. Вони спочатку важкі і деколи незвичайні, але коли ви їх опановуєте, «техніка» зникає і переходить в мистецтво спілкування.

Джерело: Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”

d0b3d0b8d0bfd0bfd0b5d0bdd180d0b5d0b9d182

4 ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ АБИ ПОРОЗУМІТИСЯ З ДІТЬМИ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

1. Пам’ятайте, карантин – не привід для соціальної ізоляції. Адже сучасні технології дають змогу спілкуватися на відстані – у скайпі чи інших відеомесенджерах. Обладнайте простір для спілкування з близькими в інтернеті – знайдіть зручне місце для ноутбука, планшета чи смартфона, розташуйтеся так, щоб усі, хто бажає спілкуватися, могли бачити одне одного. Тепер можете влаштувати онлайн-чаювання з друзями, із якими ви побачитеся офлайн після карантину.

2. Обладнайте місце для пустощів. Діти, які вимушені сидіти в чотирьох стінах, можуть легко порушувати правила поведінки, прийняті в родині. Здебільшого через те, що дітям складно витримати вимушену фізичну пасивність. Емоції, переживання, страхи дітей потребують прямого виходу, через фізичну активність. Відведіть для дітей спеціальне місце, де вони зможуть щодня хоча б трішки побешкетувати – пострибати, покричати, потупотіти ногами. Бажано, щоб родичі, які не витримують галасу й шуму, могли бути подалі від цього місця. Організуйте для дітей активні ігри. Робіть разом ранкову зарядку.

3. Уникайте гіподинамії. На відміну від дітей, дорослі не відчувають потреби у фізичній активності. Однак це не означає, що потрібно постійно сидіти на місці. Гіподинамія, тобто малорухливий спосіб життя, спричиняє порушення сну, травлення і гіпоксію мозку та організму загалом. Принаймні пів години на день приділяйте фізичним вправам. Нині в інтернеті можна знайти онлайн-уроки спортивних занять на будь-який смак: від йоги і аеробіки до танців та дзюдо. Не забувайте перед вправами провітрювати приміщення. Якщо діти долучаються до ваших занять – це добре. Адже що більше енергії вони витратять, то легше буде дорослим.

4. Будьте турботливішими д найближчого оточення, а передусім до себе. Подбайте про своє самопочуття – висипайтеся, займайтеся тим, що вам до вподоби, балуйте себе різними смаколиками, дрібницями. Якщо обираєте: заборонити щось дитині або дозволити – ліпше дозвольте. Не провокуйте сварок, слухайте тиху заспокійливу музику, дивіться добрі фільми, переглядайте з дітьми цікаві мультфільми. У спокійних та впевнених батьків – спокійні та впевнені діти.

Як навчити дітей лічити самотужки (8 ідеї)

Щоб дитина швидше засвоїла матеріал потрібно навчання зробити цікавим. Кольоровий папір, картон, маркери та інші матеріали допоможуть створити вам оригінальні навчальні аплікації.

ЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ ДЛЯ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

Пропонуємо величезну добірку логічних задач для дітей дошкільного віку. Такі завдання розвивають не тільки логічне мислення, а й увагу, пам’ять, кмітливість. Вирішуйте з діточками такі завдання! Дітям вони дуже подобаються!

Стоїть клен. На клені дві гілки, на кожній гілці по дві вишні. Скільки всього вишень
Якщо гусак стоїть на двох ногах, то він важить 4 кг. Скільки буде важити гусак, якщо він стоїть на одній нозі?
У двох сестер по одному брату. Скільки дітей в сім’ї?
Жираф, крокодил і бегемот жили в різних будиночках. Жираф жив не в червоному і не в синьому будиночку. Крокодил жив не в червоному і не в помаранчевому будиночку. Як ти гадаєш, в яких будиночках жили звірі?
Три рибки плавали в різних акваріумах. Червона рибка плавала не в круглому і не в прямокутному акваріумі. Золота рибка – не в квадратному і не в круглому. В якому акваріумі плавала зелена рибка?
Жили-були три дівчинки: Таня, Оленка і Даша. Таня була вища за Оленку, Оленка вища за Дашу. Хто з дівчаток найвищий, а хто найнижчий? Кого з них як звуть?
У Михайлика три візки різного кольору: червоний, жовтий і синій. Ще у нього три іграшки: ванька встанька, пірамідка і дзига. У червоному візку він повезе НЕ дзигу і не пірамідку. У жовтому – НЕ дзигу і не ваньку встаньку. Що повезе Михайлик в кожному візку?
Мишка їде не в першому і не в останньому вагоні. Курча не в середньому і не в останньому вагоні. У яких вагонах їдуть мишка і курча?
Бабка сидить не на квітці і не на листку. Коник сидить не на грибку і не на квітці. Сонечко сидить не на листку і не на грибку. Хто на чому сидить? (Краще все намалювати.)
Альоша, Саша і Міша живуть на різних поверхах. Альоша живе не на найвищому поверсі і не на найнижчому. Саша живе не на середньому поверсі і не на нижньому. На якому поверсі живе кожен з хлопчиків?
Ані, Юлі та Олі мама купила тканину на плаття. Ані не зелену і не червону. Юлі – не зелену і не жовту. Олі – не жовту і не червону. Яка тканина для якої з дівчаток?
У трьох тарілках лежать різні фрукти. Банани лежать не в синій і не в помаранчевій тарілці. Апельсини не в синій і не в рожевій тарілці. В якій тарілці лежать сливи? А банани і апельсини?
Під ялинкою квітка не росте, під березою не росте грибок. Що росте під ялинкою, а що під березою?
Антон і Денис вирішили погратися. Один з кубиками, а інший з машинками. Антон машинку не взяв. Чим гралися Антон і Денис?
Віка і Катя вирішили малювати. Одна дівчинка малювала фарбами, а інша олівцями. Чим стала малювати Катя?
Рудий і Чорний клоуни виступали з м’ячем і кулею. Рудий клоун виступав не з м’ячиком, А чорний клоун виступав не з кулькою. З якими предметами виступали Рудий і Чорний клоуни?
Ліза і Петро пішли в ліс збирати гриби і ягоди. Ліза гриби не збирала. Що збирав Петро?
Дві машини їхали по широкій і по вузькій дорогах. Вантажна машина їхала не по вузькій дорозі. По якій дорозі їхала легкова машина? А вантажна?
Скільки вух у трьох мишей?
Скільки лап у двох ведмежат?
У семи братів по одній сестрі. Скільки всього сестер?
У бабусі Дарини внучка Маша, кіт Пушок і собака Дружок. Скільки всього онуків у бабусі?
Над річкою летіли птиці: голуб, щука, 2 синиці, 2 стрижа і 5 вугрів. Скільки всього летіло птахів? Відповідай швидше!
Горіло 7 свічок. 2 свічки погасили. Скільки свічок залишилося?
В кошику три яблука. Як поділити їх між трьома дітьми так, щоб одне яблуко залишилося в кошику?
На березі три товсті гілки, на кожній товстій гілці по три тоненькі гілочки. На кожній тоненькій гілочці по одному яблучку. Скільки всього яблук?
Саша їв яблуко велике і кисле. Оля їла яблуко велике і солодке. Що в цих яблуках однакове? Різне?
Маша і Ніна розглядали картинки. Одна дівчинка розглядала картинки в журналі, а інша дівчинка – в книжці. Де розглядала малюнки Ніна, якщо Маша не розглядала картинки в журналі?
Толя і Ігор малювали. Один хлопчик малював будинок, а інший – гілку з листям. Що малював Толя, якщо Ігор не малював будинок?
Алік, Боря і Вова жили в різних будинках. Два будинки були в три поверхи, один будинок був в два поверхи. Алік і Боря жили в різних будинках, Боря і Вова жили теж у різних будинках. Де жив кожен хлопчик?
Коля, Ваня і Сергій читали книжки. Один хлопчик читав про подорожі, інший – про війну, третій – про спорт. Хто про що читав, якщо Коля не читав про війну і про спорт, а Ваня не читав про спорт?
Зіна, Ліза і Лариса вишивали. Одна дівчинка вишивала листочки, інша – пташок, третя – квіточки. Хто що вишивав, якщо Ліза не вишивала листочки і пташок, а Зіна НЕ вишивала листочки?
Хлопчики Слава, Діма, Петро і Женя садили плодові дерева. Хтось із них садив яблуні, хтось – груші, хтось – сливи, хтось – вишні. Що садив кожен хлопчик, якщо Діма не садив сливи, яблуні та груші, Петро не садив груші та яблуні, а Слава не садив яблуні?
Дівчатка Ася, Таня, Іра і Лариса займалися спортом. Хтось із них грав у волейбол, хтось плавав, хтось бігав, хтось грав у шахи. Яким спортом захоплювалася кожна дівчинка, якщо Ася не грала у волейбол, в шахи і не бігала, Іра не бігала і не грала в шахи, а Таня не бігала?
Саша сумніша, ніж Толик. Толик сумніший, ніж Алік. Хто веселіший за всіх?
Іра акуратніша, ніж Ліза. Ліза акуратніша, ніж Наташа. Хто найакуратніший?
Мишко сильніший, ніж Олег, але слабший, ніж Вова. Хто найсильніший?
Катя старша за Сергія, але молодша за Таню. Хто наймолодший?
Саша на 10 років молодший за Ігора. Ігор на 2 роки старший, ніж Олексій. Хто наймолодший?
Іра на 3 см нижча, ніж Клава. Клава на 12 см вища, ніж Люба. Хто найвищий?
Толик набагато легший, ніж Сергій, але трохи важчий, ніж Валера. Хто найлегший?
Віра трохи темніша, ніж Люда. Віра набагато світліша, ніж Катя. Хто найсвітліший?
Льоша слабший, ніж Саша. Андрій сильніший, ніж Олексій. Хто найсильніший?
Наташа веселіша, ніж Лариса. Надя сумніша, ніж Наташа. Хто найсумніший?
Світлана старша за Іру, і нижча, ніж Марина. Світлана молодша за Марину і вища Іру. Хто наймолодший і хто найнижчий?
Костя сильніший, ніж Едик, і повільніший, ніж Алік. Костя слабший, ніж Алік, і швидший, ніж Едик. Хто найсильніший і хто найповільніший?
Оля темніша, ніж Тоня. Тоня нижча, ніж Ася. Ася старша, ніж Оля. Оля вища, ніж Ася. Ася світліша, ніж Тоня. Тоня молодша, ніж Оля. Хто найтемніший, найнижчий і найстарший?
Коля важчий, ніж Петро. Петро сумніший, ніж Паша. Паша слабший, ніж Коля. Коля веселіший, ніж Паша. Паша легший, ніж Петя. Петя сильніший, ніж Коля. Хто найлегший, хто найвеселіший, хто найсильніший?
На груші виросло п’ять яблук, а на ялинці – лише два. Скільки всього яблук виросло?
Що станеться з білою хусткою, якщо її опустити в Червоне море?
Скільки горіхів в порожній склянці?
З якого посуду неможливо нічого з’їсти?
Качка важить два кілограми. Скільки буде важити качка, якщо вона стане на одну ногу?
Скільки кінців у одній палиці? А у половини палиці?
У мого батька є дочка, але вона мені не сестра. Хто це?
Що важче – кілограм вати або кілограм цвяхів?
Банан розрізали на чотири частини. Скільки зробили розрізів?
Два сина і два батька з’їли три яблука. Скільки яблук з’їв кожен?
Йшла Маша в місто, а назустріч їй три бабусі, у кожної по два мішки, в кожному мішку по кішці. Скільки всього людей йшло в місто?
Михайлику 2 роки, а Люді 1 рік. Яка різниця у віці у них буде через 2 роки?
Бублик розрізали на три частини. Скільки зробили розрізів?
Сергій гостював у бабусі тиждень і три дні. Скільки днів гостював Сергій?
У Насті цілий апельсин, 2 половинки і 4 четвертинки. Скільки у неї апельсинів?
У бабусі Марії внучка Даша, кіт Димок, собака Пушок. Скільки у бабусі онуків?
Яйце вариться 3 хвилини. Скільки часу знадобиться, щоб зварити 5 яєць одночасно в одній каструлі?
Два автомобіля проїхали 40 кілометрів. Скільки кілометрів проїхав кожен?
На мотузці зав’язали п’ять вузлів. На скільки частин ці вузли розділили мотузку?
З-під паркану виднілися 10 пташиних лапок. Скільки птахів за парканом?
Драбина має 9 сходинок. Яка сходинка буде середня?
Хлопчик висипав разом 3 купки піску, а потім висипав туди ще дві. Скільки стало купок піску?
Міла і Наташа під каменем знайшли дві монети. Скільки монет знайшла б одна дівчинка?
Мама купила дітям три шарфики і шість рукавиць. Скільки дітей у мами?

Кінезіологічні вправи для дітей, які покращують увагу і пам’ять

Дослідженнями вчених Інституту фізіології дітей і підлітків АПН (М. М. Кольцова, Е. І. Ісеніна, Л. В. Антаков-Фоміна) був підтверджений зв’язок мовленнєвої та пальцевої моторики.

Рівень розвитку мовлення дітей перебуває в прямій залежності від ступеня сформованості витончених рухів рук.

Формування словесної мови дитини починається, коли рухи пальців рук досягають достатньої точності. Розвиток пальцевої моторики готує ґрунт для подальшого формування мови.

Оскільки існує тісний взаємозв’язок і взаємозалежність мовленнєвої і моторної діяльності, то при наявності мовного дефекту у дитини особливу увагу необхідно звернути на тренування пальців. Недосконалість рухової координації кисті та пальців рук ускладнює оволодіння письмом і низкою інших навчальних, і трудових навичок.

Автори практичної кінезіології вважають, що однією з причин дислексії та дисграфії є так звана «координаційна нездатність до навчання, яка може бути виправлена шляхом оволодіння специфічними руховими вправами». У зв’язку з поліпшенням інтегративної функції мозку, у багатьох дітей при цьому спостерігається значний прогрес у плані здібностей до навчання, а також управління своїми емоціями.

Сучасні кінезіологи розглядають причину порушень функцій навчання в нездатності правої та лівої півкуль до інтеграції - аналітична частина мозку постійно блокує творчий початок образної частини в її здатності до інтегративного бачення.

Для дітей зі специфічними порушеннями письма і читання характерно виражена нерівномірність розвитку окремих сенсомоторних й інтелектуальних функцій. Труднощі в навчанні таких дітей виникають у зв’язку з незрілістю певних функцій, дисгармонії дозрівання головного мозку, порушенні взаємодії між півкулями.

Кінезіологічні вправи покращують увагу і пам’ять, формують просторові уявлення. Заняття спрямовані на подолання патологічних відхилень, усувають дезадаптацію в процесі навчання, гармонізують роботу головного мозку.

Всі вправи психолог повинен виконувати разом з дітьми, поступово, від заняття до заняття, збільшуючи час і складність.

КОМПЛЕКС № 1

Постукайте по столі розслабленою кистю правої, а потім лівої руки.
Поверніть праву руку на ребро, зігніть пальці в кулак, випряміть, покладіть руку на долоню. Зробіть те ж саме лівою рукою.
«Дзвінок». Спираючись на стіл долонями, зігніть руки в ліктях наполовину. По черзі повторіть жест «стрясаємо воду з пальців».
«Будиночок». З’єднайте кінцеві фаланги випрямлених пальців рук. Пальцями правої руки з силою натисніть на пальці лівої, потім навпаки. Відпрацюйте ці рухи для кожної пари пальців окремо.
Постукайте кожним пальцем правої руки по столу під рахунок «1, 1-2, 1-2-3 і т. д.».
Зафіксуйте передпліччя правої руки на столі. Вказівним і середнім пальцями візьміть олівець зі столу, підніміть й опустіть його. Зробіть те ж лівою рукою.
Розтачайте на дошці невеличкий шматочок пластиліну по черзі пальцями правої руки, потім лівої.
Покрутіть олівцем спочатку між пальцями правої руки, потім лівої (між великим і вказівним; великим і середнім; середнім і безіменним; безіменним і мізинцем; потім у зворотну порядку).
Зафіксуйте передпліччя на столі. Беріть пальцями правої руки сірники з коробочки на столі та складайте поруч, не рухаючи руку з місця. Потім покладіть їх назад в коробку. Зробіть те ж лівою рукою.

КОМПЛЕКС № 2

Сядьте на підлогу «по-турецьки», покладіть руки на діафрагму. Піднімаючи руки вгору, зробіть вдих, опускаючи руки – видих.
«Сніговик». Стоячи уявіть, що ви – щойно зліплений сніговик. Тіло повинно бути напружене, як замерзлий сніг. Прийшла весна, пригріло сонце, і сніговик почав танути. Спочатку тане і обвалюється голова, потім опускаються плечі, руки розслабляються і т. д. В кінці вправи м’яко впадіть на підлогу і лежіть, як калюжка води.
Сидячи, зігніть руки в ліктях, стискайте і розтискайте кисті рук, поступово прискорюючи темп. Виконуйте, допоки кисті не стомляться. Потім розслабте руки і струсіть.
Вільні рухи очей із сторони у сторону, обертання.
«Міміка». Виконуйте різні мімічні рухи: надувайте щоки, висувайте язика, складайте губи в трубочку, широко відкривайте рота.
Погладжування: прикладіть долоні до чола, під час видиху проведіть ними з легким натиском вниз до підборіддя. Під час вдиху проведіть руками з чола через тім’я на потилицю, з потилиці на шию.
Витягніть руки перед собою, зігніть кисті вгору і вниз. Потім почніть обертати обома кистями за і проти годинникової стрілки (спочатку в один бік, потім – у різні), зведіть та розведіть пальці обох рук. Спробуйте з рухами рук одночасно широко відкривати і закривати рота.
Зробіть повільні нахили голови до плечей і рухи вперед-назад. Потім виконайте кругові рухи головою в одну сторону, потім в іншу.
Зробіть кругові рухи плечима вперед-назад і знизування ними.
Візьміть в руки м’яч або іграшку. По команді ведучого підніміть його вгору, вправо, вліво, вниз.

КОМПЛЕКС № 3

Затримка дихання. Зробіть глибокий вдих і затримайте дихання так довго, наскільки це можливо. Можна ввести елемент змагання в групі.
«Дерево». Сидячи навпочіпки, сховайте голову в коліна, обхопіть коліна руками. Ви – насіннячко, яке поступово проростає і перетворюється в дерево. Повільно піднімайтеся на ноги, потім розпрямляйте тулуб, витягайте руки вгору. Напружте тіло і потягніться вгору. Подув вітер: розгойдуйте тіло, імітуючи дерево.
«Всередині-зовні». Лежачи на спині закрийте очі, прислухайтеся до звуків навколо себе (шум транспорту за вікном, дихання інших тощо). Перенесіть увагу на своє тіло і прислухайтеся до нього (власне дихання, биття серця, відчуття пози тіла тощо). Переключіть увагу на зовнішні шуми та внутрішні відчуття кілька разів.
Стежте очима зо контуром уявної фігури (коло, трикутник, квадрат) або цифри.
Робіть рухи щелепою в різних напрямках.
Зробіть самомасаж вушних раковин: затисніть мочку вуха великим і вказівним пальцями, розминайте раковину знизу вгору і назад. Потягніть вушні раковини вниз, убік і вгору.
Спробуйте перекочувати горіхи або кульки спочатку в кожній долоні, а потім між пальцями.
Вправа в парах: станьте один навпроти одного, доторкніться долонями долонь партнера. Здійснюйте рухи, аналогічні велосипеду.
Стоячи на колінах, імітуйте потягування кішки: вдихаючи, прогинайте спину, піднімаючи голову вгору; видихаючи вигинайте спину, опускаючи голову.
Стрибайте за командою ведучого вперед, назад, вправо, вліво певну кількість разів.

КОМПЛЕКС № 4

Стоячи, опустіть руки, зробіть швидкий вдих, притягаючи руки до пахв долонями вгору. Потім, повільно видихаючи, опустіть руки вздовж тіла долонями вниз.
«Політ». Стоячи, зробіть кілька сильних помахів руками, розводячи їх в боки. Закрийте очі, уявіть собі, що ви летите, розмахуючи крилами.
Бігаючи по кімнаті, розмахуйте руками і голосно кричіть. По команді зупиніться і розслабтеся. Можна виконувати сидячи або лежачи на підлозі, розмахуючи руками і ногами.
Лежачи на спині на відстані витягнутої руки перед очима хаотично рухайте якимось яскравим предметом. Спостерігайте очима за предметом, не рухаючи головою.
Відпрацюйте такі рухи мови, як клацання, цокіт, присвистування. Потім виконайте послідовність: два клацання, два цокання, два присвистування і т. д.
Правою рукою масажуйте ліву руку від ліктя до зап’ястя і назад. Потім від плеча до ліктя і назад. Той ж самий рух виконайте з іншою рукою.
Притисніть долоню до поверхні столу. Спочатку по черзі, а потім хаотично піднімайте пальці по одному і називайте їх.
Станьте на коліна і повзіть, не зачіпаючи розставлені предмети на підлозі. Поставте руки навхрест. З рухами рук поєднуйте рухи язика: спочатку язик рухається за рукою, потім в протилежний бік.
Сидячи на підлозі, витягніть ноги перед собою. Здійснюйте рухи пальцями обох ніг, повільно згинаючи і випрямляючи їх спочатку разом, а потім по черзі. Додайте синхронні рухи кистями рук.
«Скарб». В кімнаті ховається іграшка чи цукерка. Знайдіть її, орієнтуючись на команди ведучого, наприклад: «Зроби два кроки вперед, один направо і т. д.».

КОМПЛЕКС № 5

Дихайте тільки через одну ніздрю (спочатку ліву, потім праву).
«Яйце». Сядьте на підлогу, притисніть коліна до живота, обхопіть їх руками, голову сховайте між колінами. Розгойдуєтесь з одного боку в інший бік, намагаючись розслабитися.
«Човник». Лягніть на спину, витягніть руки. По команді одночасно випряміть ноги, руки і голову. Тримайте позу максимально довго. Потім виконайте цю вправу, лежачи на животі.
Спільні рухи очей і язика. Висунутим язиком та очима робіть спільні рухи з боку в бік, обертаючи їх по колу, по траєкторії лежачої вісімки. Спочатку відпрацьовуються односпрямовані руху, потім – різноспрямовані.
Гімнастика для язика: рухи в різні боки, вигинання язика, стискання і розтискання язика, згортання в трубочку.
Плесніть кілька разів у долоні, щоб пальці обох рук торкнулися. Потім виконайте удари кулаками, орієнтованими тильною поверхнею спочатку вгору, а потім вниз.
Закрийте очі. Спробуйте впізнати невеликий предмет, який дадуть вам в руку (ключ, ґудзик, скріпки тощо). Іншою рукою намалюйте його на папері (промалюйте в повітрі).
Лежачи на підлозі, доторкніться ліктем (кистю руки) коліна, злегка піднімаючи плечі і згинаючи ногу. Спочатку виконуйте односторонні, потім перехресні рухи.
Лежачи на спині, підніміть ноги разом і пишіть ними в повітрі візерунки, цифри, букви.
Вправи в парах: станьте лицем одне до одного. Один із партнерів виконує рух руками або ногами, інший повинен їх відтворювати.

Самомасаж рук є одним з видів пасивної гімнастики. Масаж має загальнозміцнювальну дію на м’язову систему, підвищує тонус, еластичність і скорочувальну здатність м’язів.

Працездатність стомленого м’яза під впливом масажу відновлюється швидше, ніж при повному спокої. При систематичному проведенні масажу поліпшуються функції рецепторів, посилюються рефлекторні зв’язки кори головного мозку з м’язами і судинами. Під впливом масажу в рецепторах шкіри і м’язів виникають імпульси, які, досягаючи кори головного мозку, чинять тонізувальну дію на центральну нервову систему, в результаті чого підвищується її регулювальна роль щодо всіх систем і органів.

Існують такі прийоми самомасажу:

погладжування,
розтирання,
розминання,
відтискання,
активні і пасивні рухи.

Хорошу результативність показує використання масажерів для рук.

В комплекс входять вправи трьох видів:

самомасаж тильної сторони рук,
самомасаж долонь,
самомасаж пальців рук.

Подушечки чотирьох пальців правої руки поставте біля основи пальців лівої руки з тильного боку долоні. Пунктирними рухами зміщайте шкіру на 1 см вперед-назад, поступово просуваючись до променевозап’ястного суглобу («пунктирний» рух). Виконайте те ж для іншої руки.
Кисть і передпліччя лівої руки поставте на стіл. Ребром долоні правої руки імітуйте «пиляння» за всіма напрямками по тильній стороні лівої долоні («прямолінійний» рух). Виконайте те ж для іншої руки.
Кисть і передпліччя лівої руки розташуйте на столі. Правою рукою зробіть масаж тильного боку долоні лівої руки. Виконайте те ж для правої руки.
Кісточками стиснутих в кулак пальців правої руки рухайте вгору-вниз по долоні лівої руки («прямолінійний» рух). Виконайте те ж для правої руки.
Фалангами стиснутих в кулак пальців виконуйте рухи за принципом «свердла» на долоні руки, яку масажуєте. Поміняйте руки.
Самомасаж пальців рук. Кисть і передпліччя лівої руки поставте на стіл. Зігнутими вказівним і середнім пальцями правої руки робіть хапальні рухи на пальцях лівої руки («прямолінійний» рух). Виконайте те ж для правої руки.
Рухи, як при розтиранні замерзлих рук. Подушечку великого пальця правої руки покладіть на тильну сторону масажованої фаланги пальця лівої руки. Інші чотири пальці правої руки охоплюють і підтримують палець знизу. Масажуйте «спіралеподібними» рухами. Виконайте те ж для правої руки.

Графічні диктанти для розвитку уваги і просторової уяви

Графічні диктанти для дошкільнят дуже допомагають батькам і педагогам планомірно підготувати дитину до школи і уникнути таких типових труднощів у навчанні, як нерозвиненість орфографічної пильності, непосидючість і неуважність.

Регулярні заняття з графічними диктантами розвивають у дитини довільну увагу, просторову уяву, дрібну моторику пальців рук, координацію рухів, посидючість.

Малювання по клітинках – дуже захоплююче і корисне заняття для дітей.

Графічні диктанти можуть з успіхом застосовуватись для дітей від 5 до 10 років.

Графічні диктанти розширюють кругозір, збільшують словниковий запас, навчають орієнтуватися в зошиті, знайомлять з різними способами зображення предметів.

Як працювати з графічними диктантами:

Графічний диктант можна виконувати у двох варіантах:

1. Дитині пропонують зразок геометричного малюнка і просять повторити точно такий же малюнок в зошиті в клітинку.

2. Дорослий диктує послідовність дій із зазначенням числа клітинок і їх напрямів (вліво, вправо, вгору, вниз), дитина виконує роботу на слух, а потім порівнює методом накладання своє зображення орнаменту або фігури зі зразком в посібнику.

Підбирайте завдання за принципом «від простого до складного». Починайте з простих диктантів і поступово переходьте до більш складних. Для занять необхідний зошит у клітинку, простий олівець і гумка, щоб дитина могла завжди виправити неправильну лінію.

Для дітей 5 – 6-ти років краще використовувати зошит у велику клітинку (0,8 мм), щоб не перенапружувати зір.

Приклад диктування графічного диктанту: 1 клітинка вправо, 3 клітинки вгору, 2 клітинки вліво, 4 клітинки вниз, 1 клітинка вправо.

Під час занять дуже важливий настрій дитини і доброзичливе ставлення дорослого.

Пам’ятайте, що заняття для дитини – не іспит, а гра.

Допомагайте малюкові, стежте за тим, щоб він не помилявся. Результат роботи завжди повинен задовольняти дитину, щоб їй знову і знову хотілося малювати по клітинках.

Неуважні діти і дистанційне навчання

У період карантину діти змушені залишатися вдома і вчитися дистанційно. Батькам буває важко змусити дітей вчитися. Особливі труднощі відчувають батьки дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) або просто занадто непосидючих дітей. Їм тепер доводиться не тільки виконувати роботу по дому і проводити час з дитиною, а й допомагати їй у навчанні.

Якщо ви перебуваєте в подібній ситуації і змушені поєднувати ролі домогосподарки, няні і вчителя для дитини, вам можуть допомогти наступні поради.

Складіть щоденний розклад для дитини. Роздрукуйте його і повісьте так, щоб дитина постійно могла його бачити. Дайте дитині годинник, щоб вона могла стежити за часом. Це організує її і допоможе дотримуватися розкладу.
Розклад має включати в себе перерви для фізичних вправ. Після таких перерв дитина краще концентрується на навчанні й менше відволікається.
Зосередьтеся на виконанні навчальних завдань, а не на тому, щоб проводити за навчанням певну кількість часу. Поставте дитині мету: розв'язати всі приклади в параграфі або прочитати 10 сторінок книги. Не змушуйте дитину проводити за підручниками певну кількість часу. Коли ви поставите їй конкретну навчальну мету, вона буде більш мотивованою: якщо вона зробить все завдання швидше, вона зможе пограти або зайнятися чимось цікавим.
Переконайтеся в тому, що дитина спить достатньо часу. Слідкуйте не тільки за тривалістю сну, але і контролюйте час, коли вона лягає спати і прокидається. Дитина повинна прокидатися в один і той же час - тоді ввечері вона буде втомлюватися і раніше лягати спати. Не варто змушувати дитину спати вдень - це порушить цикли її сну.
Якщо ви привчите дитину прокидатися в один і той же час - вона не буде страждати від безсоння. Дитина не повинна нічим займатися, лежачи в ліжку перед сном (винятком може бути тільки читання). Ні в якому разі не можна дозволяти їй користуватися смартфоном у ліжку. Тримайте всі мобільні телефони та зарядні пристрої в іншій кімнаті.
Якщо дитина погано поводиться, ви повинні встановити для неї швидкі і чіткі наслідки. Покарання має бути не надто суворим і недовгим: наприклад, ви можете заборонити дитині користуватися мобільним телефоном протягом години, максимум - до кінця дня.
Переконайтеся, що у дитини є постійне місце для навчання. Виділіть їй стіл або парту. Дайте дитині все приладдя, необхідне їй для навчання. Це сформує у дитини корисну звичку. Якщо вона звикне вчити уроки в одному і тому ж місці, у неї виникне менше труднощів з навчанням, оскільки середовище буде для неї знайомим, її будуть оточувати одні й ті ж звуки. Це один з ключових принципів теорії навчання.
Позитивне підкріплення добре допомагає мотивувати дитину. Якщо дитина самостійно виконує всі завдання, у якості винагороди можна купити їй іграшку, виділити більше часу на ігри або дати певні інші привілеї.

Виконувати роль вчителя для дитини під час карантину - непросте завдання. Дотримуйтесь зазначених рекомендацій - і ви зможете впоратися з нею якнайкраще.

dihalna-gmnastika-dlya-dtey-dihalna-gmna

Як розважити дітей під час вимушеного карантину

Під час карантину лікарі рекомендують залишатися вдома та уникати контактів з оточуючими. Однак багато батьків скаржаться, що їхні діти буквально божеволіють через таку вимушену ізоляцію. Батькам доводиться постійно вигадувати, чим зайняти дітей.

Якщо ви теж змушені залишатися разом з дітьми вдома, період карантину буде тягнутися для вас дуже довго. І вам необхідно мати в запасі кілька занять, за допомогою яких ви зможете розважити дитину. Розглянемо кілька ідей, які допоможуть вам в цьому.

Чим зайнятися разом з дитиною під час карантину

1. Побудуйте замок з коробок

Зберіть усі картонні коробки, які є в квартирі, і дозвольте собі ненадовго повернутися в дитинство. Побудуйте разом з дитиною замок.

2. Влаштуйте полювання за скарбами

Ця гра досить проста. Зберіть 10-20 предметів і сховайте їх у різних місцях у квартирі. Користуючись підказкам або намальованою картою, дитина повинна відшукати всі скарби. Це допоможе зайняти дитину на кілька годин.

3. Складіть список для читання

Привчити дитину до читання легше, якщо зробити це в ігровій формі. Складіть список оповідань, які повинна прочитати дитина. Як тільки вона впорається з одним оповіданням, вона може викреслити один пункт зі списку і переходити до наступного завдання.

4. Здійсніть онлайн-екскурсію по Лувру

На час карантину багато всесвітньо відомих музеїв, у тому числі і Лувр, доступні в онлайн-режимі. Здійсніть екскурсію разом з дитиною і подивіться на знамениті картини.

5. Займіться кулінарією разом з дитиною

Спечіть печиво, кекси, торт - будь-які солодощі підійдуть! Під час приготування ви можете навчити дитину вимірювати інгредієнти і, звичайно ж, готувати.

6. Влаштуйте пікнік у квартирі

Постеліть у вітальні покривало, візьміть з холодильника їжу і влаштуйте пікнік всією родиною. Ви можете зіграти в гру, яка розвиває пам'ять. Кожен по черзі повинен вимовити фразу: «Я йду на пікнік і беру з собою...» і додати назву якогось продукту або страви.

7. Дресируйте собаку

Якщо ваш домашній вихованець ще не навчився виконувати команди «Сидіти» або «Лежати», можна навчити його цьому під час карантину. Приділяйте цьому заняттю по годині щодня. Дитині, безперечно, сподобається це заняття.

8. Проводьте з дитиною наукові експерименти

За допомогою підручних засобів, які знайдуться в будь-якому будинку, ви можете проводити з дитиною наукові експерименти: зробити лаву з солі, води і рослинного масла, виростити кристали з солі, показати дитині веселку тощо. Це викличе у дитини захват та інтерес до науки.

9. Знімайте відео для соціальних мереж

Карантин - хороший час для того, щоб зняти з дитиною відео для Instagram або Tik-tok. Розучіть з дитиною танець і зніміть його на відео.

10. Дотримуйтеся розпорядку

Хоча дитині й не потрібно ходити в школу, але і на карантині краще дотримуватися звичного розпорядку дня. Це сприяє гарному самопочуттю дитини і дозволяє їй встигати більше протягом дня.

11. Дослідіть Марс

Знайдіть в інтернеті сайт, на якому через панорамну камеру транслюються зйомки з поверхні Марса. Це викличе у дитини інтерес до астрономії.

12. Напишіть разом з дитиною розповідь

Прочитайте разом з дитиною книгу. Запропонуйте їй написати продовження у формі невеликого оповідання.

13. Зробіть сенсорну коробку

Візьміть велику картонну коробку і наповніть її будь-яким матеріалом, який дозволить ваша фантазія. Це розвиває тактильну чутливість дитини. Вона буде гратися з коробкою годинами.

14. Не зловживайте електронними пристроями

Під час карантину не давайте дитині необмеженого доступу до електронних пристроїв. Давайте їй планшет або смартфон тільки тоді, коли вона вивчить уроки і зробить роботу по дому.

15. Облаштуйте місце для навчання

Можливо, це не найкраща розвага для дитини. Але це полегшить їй навчання під час карантину. Виділіть місце в квартирі, де дитина зможе займатися: це може бути парта або письмовий стіл. Окреме місце для навчання допоможе дитині зосередитися.

15. Давайте дитині час для відпочинку

Дитині важливо не запускати навчання під час карантину. Але разом з тим необхідно давати їй перепочинок. Після того, як вона виконає кілька завдань, дайте їй час погратися.

16. Напишіть листа

Мова йде не про електронну пошту, а про паперові листи. Напишіть разом з дитиною лист тому, кого ви любите, наприклад, бабусі і дідусеві.

17. Спілкуйтеся з родичами у Скайпі

Скайп - ще один хороший спосіб підтримувати зв'язок з рідними та близькими під час вимушеної ізоляції. Спілкуйтеся з родичами, які живуть далеко, і про здоров'я яких ви хвилюєтесь.

18. Ведіть з дитиною щоденник подорожі

Згадайте останній раз, коли ви були в подорожі. Обміняйтеся з дитиною спогадами і запропонуйте їй записати їх в щоденник.

19. Зробіть прибирання разом з дитиною

Прибирання може здатися дитині не дуже веселою справою. Але, коли вся сім'я залишається на карантині, у будинку швидко з'являється безлад. Виділіть трохи часу (наприклад, 15 хвилин на день) на прибирання.

20. Грайте з дитиною в настільні ігри

Грайте в ігри, які подобаються дитині. Якщо вона не грає в настільні ігри, карантин - вдалий час, щоб навчити її грати в «Монополію» або «Уно».

21. Збирайте пазли

Виберіть пазл, який буде не дуже складним для дитини. В іншому випадку вона втратить інтерес до цього заняття.

22. Грайте з дитиною в шашки

Дитині сподобається грати в шашки, розбиратися в тонкощах гри, придумувати стратегію. Якщо ж вона уже досягла певної майстерності, ви можете влаштувати з нею змагання.

23. Навчіть дитину грати в шахи

Гра в шахи має багато переваг для дитини. Навчіть її правил гри і покажіть прості ігрові стратегії.

24. Зіграйте з дитиною в гру «Крокодил»

Це класична гра, яка позбавить і вас, і дитину від нудьги. Гра полягає в тому, що один учасник повинен показати слово за допомогою пантоміми, а решта - відгадати його.

25. Влаштуйте вечір малювання

Візьміть аркуші ватману, фарби, пензлі і дозвольте дитині малювати все, що вона захоче.

26. Спечіть з дитиною піцу

Використовуйте для начинки все, що знайдете в холодильнику.

27. Запропонуйте дитині вести щоденник

Записувати свої думки - хороший спосіб позбутися від нудьги.

28. Займіться з дитиною медитацією

Навчіть дитину вправ для медитації. Можна використовувати для цього відеоуроки на Youtube або спеціальні додатки для смартфона.

29. Зіграйте з дитиною в класики

Використовуйте паперовий скотч, щоб накреслити клітини на підлозі, і дозвольте дитині пограти в класики.

30. Зробіть картки

За допомогою карток легко вчити іноземні мови або математику. Зробіть їх разом з дитиною і використовуйте в навчальному процесі.

31. Зіграйте з дитиною в «протилежності»

Ця вправа добре підходить для маленьких дітей і розвиває їх словниковий запас. Ви повинні сказати слово, а дитина - протилежне йому (наприклад, всередині-зовні, спускатися-підніматися тощо).

32. Вирізайте ножицями

Це заняття допомагає дитині розвивати моторику. Навчіть дитину вирізати фігури з паперу по контуру.

33. Дозвольте дитині приміряти різні наряди

Це заняття ніколи не набридне дитині.

34. Створіть список фактів про тварин

Дозвольте дитині вибрати тварину. Проведіть разом з нею дослідження. Складіть список фактів, які ви зможете знайти про цю тварину в інтернеті, книгах тощо. Поповнюйте список новими фактами.

35. Навчіть дитину відеомонтажу

Навчіть дитину монтувати відео в Youtube або за допомогою додатків у смартфоні. Це вміння знадобиться їй в майбутньому. Хто знає: можливо, дитина захоче завести свій канал в Youtube.

36. Створіть свою настільну гру

Ви можете не тільки грати в настільні ігри, які є у вас вдома, але і створити гру самі. Придумайте сценарій гри, накресліть на папері великого формату ігрові поля та створіть картки для гри.

37. Навчіть дитину основ програмування

На Youtube є навчальні канали з уроками програмування для дітей. Карантин - хороший час для того, щоб навчити дитину чогось корисного.

38. Дозвольте дитині взяти у вас інтерв'ю

Уміння збирати інформацію і правильно ставити запитання - важливий навик для будь-якої людини. Розмовляйте з дитиною, задаючи один одному питання і записуючи відповіді. Якщо дитині сподобається робота журналіста, дайте їй складніше завдання: зателефонувати бабусі чи дідуся і взяти у них інтерв'ю по телефону.

39. Навчіть дитину писати відгуки про книги і фільми

Це вміння буде корисним для дитини під час навчання в школі. Подивіться разом з нею фільм або прочитайте книгу, а потім попросіть її написати відгук.

40. Влаштуйте з дитиною книжковий клуб

Читання - важливе заняття під час карантину. Але, щоб воно було для дитини ще більш захоплюючим, обговорюйте з дитиною прочитані книги. Ви можете взяти участь в інтернет-форумах, на яких обговорюють і рекомендують книги.

41. Слухайте подкасти

В інтернеті є багато підкастів, призначених для дітей. Знайдіть підкаст, який сподобається дитині найбільше.

42. Зробіть з дитиною оригамі

Навчіть дитину робити фігурки різних тварин з паперу. Зробіть оригамі разом з нею.

43. Навчіть дитину готувати

Кулінарія може виявитися цікавим заняттям для дитини. Навчіть її готувати кілька простих страв.

44. Грайте на музичних інструментах

Якщо дитина грає на музичних інструментах, карантин - хороший привід приділяти репетиціям більше часу.

45. Спостерігайте за птахами

Гуляючи з дитиною на балконі, спостерігайте за птахами і визначайте їх види.

46. Складіть список тварин, які мешкають у вашій місцевості: білки, зайці тощо. Постарайтеся пригадати якомога більше тварин.

47. Зробіть альбом з наклейками

Нехай дитина візьме альбом для малювання і прикрасить його наклейками. Допоможіть дитині прикрасити альбом.

48. Вивчайте комах

Знайдіть в інтернеті інформацію про комах. Ви можете також подивитися разом з нею науково-популярні фільми про життя комах.

49. Ведіть календар погоди

Коли ви з дитиною залишаєтеся вдома - це чудовий привід досліджувати погоду. Запропонуйте дитині вести календар погоди. Разом з цим дізнавайтеся з інтернету щось нове про погодні явища, повітряні потоки тощо.

50. Пройдіть з дитиною навчальний курс

Освітня платформа «Prometheus» пропонує велику кількість навчальних курсів для різних вікових груп. Запропонуйте дитині вибрати для себе курс за інтересами і пройти його.

51. Складіть список справ по дому

Складіть дитині список завдань, наприклад, скласти свій одяг, почистити зуби, помити посуд тощо. Як тільки дитина виконає одне завдання, вона викреслює один пункт зі списку.

52. Зробіть з дитиною мило ручної роботи

Знайдіть в Youtube навчальне відео про те, як зробити мило ручної роботи. Ви можете це зробити разом з дитиною.

53. Танцюйте

Дозвольте дитині продемонструвати свої танцювальні вміння. Танці - хороший спосіб проявити фізичну активність, залишаючись вдома.

54. Приділяйте час денному сну

Щоб дитина засинала вдень, навчіть її медитативних практик.

55. Зробіть намисто з макаронів

Нанизайте макарони на нитку, розфарбуйте їх і носіть як прикрасу.

56. Дивіться STEM-уроки онлайн

STEM-уроки добре підходять для навчання дітей математики, фізики, біології, хімії тощо.

57. Дивіться онлайн-уроки гри на музичних інструментах

Якщо дитина грає на музичних інструментах, їй сподобаються онлайн-уроки, які можна знайти на Youtube.

58. Вивчайте іноземні мови

Карантин - хороший привід вивчати іноземні мови. Для цього можна слухати підкасти, дивитися навчальні відео тощо.

59. Вирощуйте рослини

Рослини можна вирощувати прямо на підвіконні, проростивши паростки у банці і пересадивши потім у горщик. Спостерігайте разом з дитиною за їх зростанням.

60. Зробіть дошку візуалізації

Роздрукуйте фотографії з інтернету і наклейте їх на аркуш ватману. Роздрукуйте зображення того, що ви хочете досягти в цьому році. Повісьте дошку візуалізації на стіну в місці, де ви постійно будете її бачити.

61. Практикуйтеся з дитиною в правописі

Щоб дитина не розгубила навички правопису до того моменту, коли вона повернеться до школи, практикуйтеся з нею під час карантину. Пишіть з нею диктанти. Якщо це заняття здається дитині дуже нудним, використовуйте мобільні додатки для того, щоб запам'ятовувати правопис окремих слів.

62. Дивіться онлайн-уроки з мистецтва

Такі навчальні курси можна знайти на Youtube.

63. Займайтеся йогою

Якщо ви любите займатися йогою, можете долучити до цього заняття і дитину.

64. Розвивайте моторні навички дитини

Якщо ваша дитина ще не ходить в школу, ви можете розвивати у неї моторні навички під час карантину. Робіть з нею спеціальні вправи або розвивайте її моторні навички, коли займаєтеся домашніми справами.

65. Малюйте кремом для гоління на дзеркалі

Малювання кремом на дзеркалі подобається дітям. Це заняття розвиває у них сенсорне сприйняття. Якщо ви робите це у будинку, краще використовувати дзеркало у ванній. Можна додати в крем харчовий барвник, щоб зробити заняття ще більш цікавим для дитини.

66. Сортуйте предмети

Це заняття найкраще підходить для маленьких дітей, які тільки вивчають кольори і форми. Для сортування можна використовувати практично будь-які предмети. Запропонуйте дитині відібрати із загальної купи червоні, сині предмети тощо.

Те ж саме можна робити, коли дитина вивчає форми. Запропонуйте їй відібрати круглі предмети або довгасті.

67. Грайтеся з рисом

Це ще одна сенсорна вправа для маленьких дітей. Насипте рис у будь-яку ємність і дозвольте дитині занурити в неї долоню. Щоб зробити вправу більш цікавою, ви можете пофарбувати рис в різні кольори або заховати в ньому маленьку іграшку.

68. Грайте в хрестики-нулики

Багато з нас з дитинства пам'ятають цю гру, але не всі сучасні діти знають її. Навчіть дитину правил гри. Якщо вона їх вже знає, влаштуйте змагання.

69. Зробіть «сенсорний пакет»

Ще одна сенсорна вправа для дитини. Візьміть прозорий zip-пакет і наповніть його дрібними предметами, які не зможуть його проткнути: тюбиками від косметики, маленькими м'ячиками тощо. Маленькій дитині сподобається обмацувати пакет, вивчаючи його форму.

70. Намалюйте автопортрет

Дозвольте дитині намалювати автопортрет, використовуючи олівці або фломастери. Якщо ви хочете ускладнити завдання, можна використовувати нестандартні матеріали: цукерки, ґудзики, макарони... Підійде все що завгодно.

71. Пройдіть лабіринт

Намалюйте дитині лабіринт на аркуші паперу. Запропонуйте дитині знайти вихід з нього, малюючи олівцем.

72. Навчіть дитину в'язати

Карантин - хороший час, щоб навчити дитину чогось нового. Ви можете дати своїй дочці уроки рукоділля і навчити її в'язати спицями або гачком.

73. Не забудьте про мультфільми

Коли дитина залишається вдома, саме час переглянути її улюблені мультфільми.

Як розвинути самосвідомість вашої дитини

Самосвідомість - важливий навик, який потрібно розвивати у дитини. Самосвідомість допоможе дитині розвинути її сильні сторони і подолати недоліки. Якщо ви хочете пояснити дитині, що таке самосвідомість, і розвивати її відповідно до її віку, ця стаття - для вас.

Що таке самосвідомість

Самосвідомість - це життєвий навик, що допомагає дитині навчитися розуміти свої почуття і думки. Це підвищує потенціал дитини. Також самосвідомість допомагає дитині зрозуміти, як її саму і її поведінку бачать навколишні. Розвиток самосвідомості і вміння правильно її застосовувати - це важливий інструмент загального розвитку дитини.

Як навчити дитину самосвідомості

Самосвідомість допомагає дитині використовувати емоційний інтелект і розумові здібності. Також вона допомагає дитині розвивати соціальні навички і налагоджувати взаємини з оточуючими в старшому віці. Розглянемо кілька простих і ефективних способів розвинути самосвідомість у дитини.

1. Показуйте хороший приклад

Щоб розвинути самосвідомість у дитини, спочатку ви самі повинні розвинути її у себе:

показуйте на власному прикладі, як справлятися з повсякденними ситуаціями спокійно і позитивно;
стикаючись з важкими або неприємними ситуаціями, покажіть дитині, як зберігати спокій і позитив;
якщо в певній ситуації ви відчуваєте злість, візьміть паузу. Покажіть дитині, що для того щоб краще впоратися з проблемою, іноді потрібно переключити свою увагу на щось інше.

2. Прийміть і визнайте емоції вашої дитини

Прийміть емоції дитини і ніколи не насміхайтеся над ними - ні наодинці, ні, тим паче, у присутності інших людей:

якщо дитина відкрито демонструє свої емоції, це допоможе їй тримати їх під контролем і краще висловлювати свої думки;
коли дитина навчиться справлятися зі своїми емоціями, вона навчиться приймати свою поведінку і зрозуміє, як можна поводитись краще.

3. Співпереживайте своїй дитині

Коли ви співпереживаєте дитині, це дає їй відчуття безпеки і впевненості в собі:

співпереживання дитині показує їй, що її емоції важливі і що їй нема чого соромитися або приховувати;
можливо, дитина погано себе почуває або у неї щось не виходить. Ваше співчуття покаже їй, що не потрібно завжди бути ідеальним, а допускати помилки - це нормально.

4. Заохочуйте вільне спілкування

Ключем до самосвідомості і загального розвитку дитини є чесне і відкрите спілкування:

заохочуйте дитину вільно спілкуватися з вами;
дозвольте дитині висловлювати свої думки чітко, не турбуючись про те, що ви будете думати;
цінуйте те, що дитина ділиться з вами своїми почуттями. Покажіть їй, що ви раді цьому;
навіть якщо ви не згодні з тим, що говорить дитина, не висміюйте її думку. Замість цього постарайтеся м'яко направити її в правильне русло.

5. Будьте уважні до дитини і вчіть її ефективно вирішувати проблеми

Переконайтеся, що ви уважно слухаєте свою дитину:

коли ви будете приділяти увагу дитині, вона відчуватиме, що її люблять, що вона потрібна. Це добре позначиться на її самооцінці;
допоможіть дитині розібратися, як треба і як не треба поводитись у тих чи інших ситуаціях. Якщо вона втратить контроль над собою, розсердиться або заплаче, то прийміть її емоції як природну реакцію. Але наступного разу допоможіть їй контролювати свої емоції;
коли дитина навчиться справлятися з емоціями, покажіть, наскільки нова модель поведінки краща. Скажіть дитині, що ви цінуєте її сміливість.

Ваша дитина успадковує більшість ваших моделей поведінки і соціальних навичок. Станьте для неї гарним прикладом і допоможіть їй максимально розвинути свій потенціал.

42536981_475465499603804_887890575981595

«Арт-терапія дітей з особливими освітніми потребами»

Використання арт-терапевтичних методів у практиці роботи психолога допомагають дитині

з вадами розвитку розширити уявлення про навколишній світ, усвідомити його цілісність та розвинути

моторику рук.

Досвід показує, що малювання нетрадиційними матеріалами дозволяє дитині:

• отримувати незабутні позитивні емоції;

• активізувати художній потенціал;

• привчитися до творчості;

• розвивати думки (як ще можна зобразити? як інакше?);

• розвивати самостійність;

• розвивати уявлення;

• розвивати дрібну моторику рук;

• проявити індивідуальність ;

• позбутися психологічних меж, страхів (раптом не вийде так, як потрібно).

Кляксография

Кляксография - це відмінний спосіб весело та з користю провести час, експериментувати з фарбами, створити незвичайні образи. Роздуваючи плями не можна точно передбачити, як вони розійдуться, перекинуться один в одного, і яким буде остаточний результат... Таке заняття буде цікаво і дорослим і дітям. Причому не тільки цікаво, але і корисно: наприклад, в якості артикуляційної гімнастики. Також малювання видуванням через соломинку зміцнює здоров'я і силу легенів і дихальної системи (що особливо корисно при кашлі).

Хочеться відзначити, що за допомогою даного виду малювання добре, виходить, зображати різні дерева (виходять хитромудрі стовбури, гілки тощо)

Матеріали для роботи:

- альбомні листи;

- гуаш або акварель;

- велика кисть;

- трубочка для напоїв чи можна використовувати піпетку;

- вода в банці;

- волога ганчірочка - витирати руки, якщо забрудняться;

- ватяні палички;

- пластилін.

Малювання пальчиковими фарбами з дитиною

Коли дитина малює пальчиками це не тільки весело і цікаво проведення часу, але і сприяння розвитку дрібної моторики рук.

Як відомо, добре розвинута моторика пальців впливає на розвиток мислення та мовлення дитини.

Малювання пальчиковими фарбами не тільки сприяє розвитку дитини, але також допомагає заспокоїти непосиду або

гіперактивного дитини не говорячи про корисний вплив такої методики на дитину з особливими освітніми потребами..

Багато мам помічали, що діти, яким дозволяють малювати не тільки простим олівцем, але і застосовувати інші матеріали,

що можуть занурюватися в процес надовго, захоплюватися і заспокоюватися на досить тривалий час.

Як приготувати фарбу для пальчикового малювання

Для готування фарби потрібно:

цукор – 3 ст. л.;

сіль – 0,5 ч. л.;

крохмаль – 0,5 склянки;

вода – 2 склянки;

харчові барвники будь-яких кольорів.

Спосіб виконання:

Малювати можна не лише пальцями, а й усією долонею, кулачком, ребром долоні. Умочити в фарбу і віддруковувати на папері. Особливу увагу слід звертати на рух руки і правильне положення «робочого пальця». Щоб отримати відбиток «крапка» палець піднести вертикально над аркушем, а якщо торкнутися всією фалангою, то матимемо «овал». Щоб отримати різнокольорове зображення, на один палець можна наносити 2 – 3 фарби.

Крапковий малюнок

Матеріали:

- акварель або гуаш;

- ватні палички;

- вода;

- папір;

- олівець.

Спосіб виконання:

Олівцем виконуємо малюнок на папері. Спочатку за допомогою ватнихпаличок заповнюємо крапками контур малюнка.

Кожну нову фарбу беремо навою паличкою. Потім весь малюнок заповнюємо крапками відповідних кольорів.

Рекомендації з використання:

Цю техніку можна застосовувати, малюючи:

- дощик;

- сніг;

- курчатко;

- казкового птаха;

- різнобарвних рибок.

ІГРИ ТА ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ ДОШКІЛЬНИКІВ

Розвиток уваги

Гра «Будь уважним» (3-5 років)

Мета: розвиток уміння швидко реагувати на звукові сигнали.

Діти крокують під мелодію маршу. На слово «зайчики», вимовлене ведучим, діти повинні почати стрибати;

«котики» – бити ногами, копати;

«раки» – задкувати;

«пташки» – бігати, розправляючи «крила»;

«лелеки» – стояти на одній нозі.

Гра «Канон» (5-6 років)

Мета: розвиток довільної уваги.

Гра проходить під маршову музику. Діти стоять один за одним, поклавши дві витягнуті руки на плечі того, хто стоїть попереду. Почувши перший музикальний такт, підносить праву руку вгору 1 гравець на 2 такт – другий гравець. Коли праву руку піднесуть усі діти на черговий такт почати підносити в тому самому порядку ліву руку. Підносити ліву руку починати по черзі, опускаючи під музику руку вниз.

Гра «Чотири стихії» (4-6 роки)

Мета: розвиток уваги, пов’язані з координацією рухів.

Гравці сидять у колі. Ведучий домовляється з ними, що на слово «земля», вимовлене ним, усі повинні опускати руки вниз;

«вода» – витягнути руки вперед;

«повітря» – вгору;

«вогонь» – виконувати обертальні рухи руками; хто помиляється випадає з гри.

Гра «Пальці» (4-6 років)

Мета: розвиток уміння зосереджуватися і утримання уваги.

Гравці сидять у колі. Руки на колінах, пальці, крім великих переплетені. По команді ведучого діти починають повільно обертати великі пальці одним навколо іншого в напрямку, слідуючи за тим, щоб вони не торкалися один одного. Необхідно зосереджувати увагу на цьому русі.

Вправа закінчується через 3-5 хвилин, по команді ведучого.

Гра «Невлад» (6-7 років)

Мета: розвиток уваги

Дорослий ставить запитання. Дитина повинна відповідати на це запитання, а говорити на зовсім іншу тему.

Гра «Комп’ютер» (5-7 років)

Мета: розвиток уваги

Можна грати двома командами, які змагалися між собою, а можна однією. Кожен гравець отримує карту із символом, певною геометричною картою. «Програміст» показує програму – велику картку, де геометричні фігури, розкладені в певній послідовності.

Перемагає той або та команда, що швидше виконає закладену «програму», у свій «комп’ютер». Виконувати в певній послідовності.

Можна взяти знайомі дітям букви, щоб «друкувати слова».

Гра «Прислів’я» (5-7 років)

Мета: розвиток уваги.

1 учасник гри – відгадувач. Він виходить із приміщення. Кожна дитина отримує по 1 слову відомого прислів’я. Входить відгадувач, за командою відгадую чого учасники вимовляють по черзі кожний своє слово. Потрібно повторювати слово.

Гра «Хто уважний?» (5-6 років)

Мета: розвиток мимовільної уваги, оперативної пам’яті, класифікації

Ведучий зачитує 6 слів з інтервалом у 2-3 секунди. Наприклад: цукерка – троянда – шоколад – ромашка – торт – тюльпан.

Після цього дітям ставлять такі запитання:

– Які назви квітів і скільки їх було у списку?

– У які групи можна об’єднати ці слова?

Гра «Так чи ні ?» (4-6 років)

Мета: розвиток уваги

Гравці стають у коло. Ведучий пояснює завдання: «Якщо ви згідні з твердженням, то піднімає вгору руку і кричить «ТАК», якщо не згодні – опускайте руку та кричіть «НІ»

– Чи є в полі світлячки?

– Чи є в морі рибки?

– Чи є крила у теляти?

– Чи є дзьоб у поросяти?

– Чи є хвіст у півня?

– Чи є ключ у скрипці?

– Чи є рима у вірша?

– Чи нема помилки?

Гра «Стеж за рухом і словом » (4-6 років)

Мета: розвиток розподільної уваги.

Ведучий говорить, що діти повинні показати: ніс, рот, плечі, вухо, але при цьому сам «помиляється». Наприклад: показати брови, а говорити «вухо».

Ігри та вправи на розвиток пам’яті

Гра «Снігова куля» (6-7 років)

Мета: розвиток пам’яті, уваги

Діти згадують, як збільшиться куля, коли її котити по снігу до снігової баби. Ведучий називає слово, дитина повторює це слово і додає своє, наступним повторює другий попередні слова і додає своє.

Гра «Піктограми» (3-6 років)

Мета: розвиток образної пам’яті

Слід розпочати з коротких речень, дати добре зрозуміти дитині.

Наприклад: кішка п’є молоко;

Книжка лежить на столі;

Капуста росте на городі;

Дівчина сміється.

Викладач малює піктограми. Потім дитина за його малюнками відтворює речення, з 4 років дитина сама може малювати піктограми.

Гра «Здогадайся, що це?» (4-6 років)

Мета: розвиток образної пам’яті

Дитина закриває очі. Дорослий почергово дає, які-не-будь предмети, які дитина спочатку мовчки всі обмацує, потім називає їх. Якщо вона не змогла визначити якихось предметів, нехай опише, який він був на дотик (холодний/ теплий, важкий/легкий, твердий/ м’який).

Можливий перелік предметів: тенісний м’ячик, шмат хутра, ложка, годинник, дерев’яний кубик, гумка, прапорець, фломастер.

Гра «Магазин»(3-5 років)

Мета: розвиток слухової пам’яті

Ведучий уявно посилає дитину в магазин і пропонує запам’ятати всі предмети, які необхідно купити. Прочитати 2-3 предмети, поступово збільшуємо їх кількість у цій грі корисно поміняти ролі.

Гра «Опиши друга» (3-5 років)

Мета: розвиток спостережливості, пам’яті, комунікабельності.

З групи дітей вибирають двох, ставлять спиною один до одного. Вони по черзі описують зовнішність один одного (очі, одяг).

Ведучий за потреби підкреслює зовнішні риси дітей.

Гра «Що підходить?» (4-5 років)

Мета: розвиток асоціативного мислення, короткочасна пам’ять

Розкладають картки з різними зображеннями: квітка, ложка, стіл, кубики, гребінець. Потім називають слова: свято, сон, обід, гра, волосся. Дитина має підібрати картки, що викликають в неї асоціації з цими словами.

Після цього слід показати дитині обрані картинки; а вона повинна відтворити слова, які потрібно було запам’ятати через асоціації.

Гра «Хто більше» (5-6 років)

Мета: розвиток дедуктивності, креативного мислення

Назвати якнайбільше предметів і явищ, які можуть бути: червоними, залізними, круглими, скляними, безкінечними.

Гра «У кого більше доказів?» (5-7 років)

Мета: розвиток логічного мислення, зв’язного мовлення.

Зайдіть аргументи:

– Читати корисно, тому що…

– Сваритися погано, тому що…

– Краще мати багато друзів, тому що..

– Мати собаки-це чудово..

– Одягатися краще, тому що..

– Дивитися довго телевізор шкідливо…

Я хочу…

– Гратися цілий день..

– Мені не можна..

– Пізно ввечері гуляти…

– З’їсти морозиво..

Гра «Спійманка» (5-7 років)

Мета: розвиток креативного та логічного мислення

– Повторіть назви посуду:

– Скільки ніг у карася?

– Скільки крил у поросяти?

– Скільки крил у індика?

– Скільки рук у їжака?

– Скільки олівців у порожній коробці?

Гра «Що трапилося?» (5-7 років)

Мета: розвиток креативного мислення, уяви, мовлення

Потрібно скласти речення в розповідь:

– По вулиці їхала машина, тому у Діда Мороза була зелена борода;

– Падав синій сніг, тому сьогодні наша кішка залишилася голодною;

– Тато приніс маленьке цуценя, тому ввечері довелося запалювати свічку.

Гра «Яким буває?» (5-7 років)

Мета: розвиток уміння виділяти властивості предметів, творчого мислення, мови

Потрібно придумати якнайбільше властивостей: яким буває будинок, дерево, автомобіль, корабель, метелик, кішка.

Наприклад: будинок буває великим, маленьким, дерев’яним, новим, старим.

Гра «Пошук спільного» (5-7 років)

Мета: розвиток мислення

Дітям пропонують два слова. Вони повинні знайти спільні ознаки.

Наприклад: тарілка – сонце (форма);

Яблуко – помідор (форма);

Вазон – ялинка (колір).

Гра «Хто ким буде?» (5-7 років)

Мета: розвиток уваги, уяви, мислення, мовлення

Діти сидять у колі. Ведучий запитує по черзі кожну дитину:

Ким буде яйце, курча, хлопчик, жолудь, насінина, ікринка, гусениця, борошно, залізо, цегла, тканина, учень, хворий, дівчинка, брунька, цуценя, шкіра, теля, дошка, пташеня, козеня, ягня?

Під час обговорення відповідей важливо підказати можливість кількості варіантів.

Наприклад, з яйцями може бути пташеня, крокодил, черепаха, змія, яєчня. Виграє той у кого більше відповідей.

Ігри на розвиток уяви

Гра «Гномик» (6-7 років)

Мета: розвиток уяви

Інструкція: «Уяви собі, щ на люстрі в кімнаті сидить гномик. Розкажіть, що він може бачити звідси»

Важливо допомогти дітям зробити опис кімнати з незвичайної для них просторової точки бачення, потрібно, щоб діти уявили недоступні місця для їх очей.

Гра «Зобразити в русі» (6-7 років)

Мета: розвиток уяви

Завдання: розмістити в порядку зростання складності.

Інструкція: «Уявити, що ти перетворився у тигра, який пробирається в джунглях; орла, що летить над скелями; киплячу каструлю; авторучку у якої закінчилося чорнило.

Гра«Хочу навчитись» (5-6 років)

Мета: розвиток уяви, мислення, зв’язного мовлення

Інструкція: вчитись ніколи е пізно. Чого саме хотіли б навчитись у ведмедя, білочки, лисички, сонечка.

Гра «Перетворення» (5-7 років)

Мета: розвиток уяви, самовираження за допомогою метафоричних засобів.

Усі сідають у коло. Ведучий пропонує закінчити речення.

– Якби я був би книжкою, то я був би …(віршем, картинкою);

– Якби я був би явищем природи, то…

– Якби я був би найрозумнішим, то…

СІМ КРОКІВ ДО РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ.

Поради для батьків від Лори Маркхем

1. Подивіться на ситуацію з точки зору дитини і поспівчувайте їй («Я знаю і розумію, як тобі важко залишити гру, але час обідати»). 2. Дозволяйте дитині виражати емоції, навіть коли ви обмежуєте її в діях. (Дитина має право на свої почуття. Вам необхідно допомогти виразити їх найкращим способом: «Ти розсердився на хлопчика, тому що він зламав твою іграшку. Іди до мене, я допоможу тобі сказати йому, що ти відчуваєш»).

3. Реагуйте на потреби, почуття, які приховуються за проблемною поведінкою дитини. (Така поведінка сигналізує про незадоволені потреби, про сильні почуття. Якщо їх тримати в собі, вони все ж таки вирвуться назовні у формі неадекватної поведінки).

4. Коли бажання неможливо задовольнити, спробуйте зробити це за допомогою уяви. Уявивши, що бажання здійснилося, можна, хоча б на деякий час, зняти напруження і дитина буде більш відкритою для почуттів та інших можливостей.

5. Розкажіть історію з власного життя, що допоможе дитині зрозуміти свої почуття.

6. Учіть дитину розв'язувати проблеми. Емоції - це сигнали. У більшості випадків, як тільки дитина відчує, що її почуття розуміють, приймають, вони втрачають свою владу над нею і починають відпускати. Тоді відкриваються можливості для розв'язання проблем. Іноді дитина може сама знайти вихід.

7. Грайте! Гра - це дитячий спосіб набувати життєвий досвід. Найбільша частина того, що відбувається, знаходить своє відображення в грі. З її допомогою можна керувати поведінкою.

НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНІКИ МАЛЮВАННЯ — СТИМУЛ ДО ТВОРЧОСТІ

Для дитини дошкільного віку малювання - це захопливий світ яскравих, дивовижних образів. Створені дітьми малюнки вражають дорослих своєю безпосередністю, оригінальністю, бурхливістю фантазії. Особливий інтерес викликають у дошкільників нетрадиційні техніки малювання. Адже процес творчості за допомогою нетрадиційних інструментів - зовсім не складний, нагадує цікаву гру, а результат його - завжди позитивний незалежно від здібностей та обдарувань дитини.

Нетрадиційні техніки малювання — стимул до творчості

Дошкільне дитинство - дуже важливий період у житті дітей. Саме в цьому віці кожна дитина уявляє себе маленьким дослідником, з радістю і здивуванням відкриває для себе незнайомий і такий вражаючий навколишній світ. Що різноманітніша дитяча діяльність, то гармонійніше відбувається всебічний розвиток дитини, реалізуються її потенційні можливості й перші прояви творчості. Ось чому одним з найближчих і найдоступніших видів роботи з дітьми в дитячому садку є зображувальна, художньо-практична діяльність, що сприяє залученню дитини до творчості, дає їй змогу створювати щось красиве, незвичайне.

Зображувальна діяльність як засіб пізнання світу та розкриття творчого потенціалу дітей

Зображувальна діяльність дає дитині змогу відкрити й пізнати навколишній світ, сформувати уявлення про нього, виразити в малюнках своє розуміння світу і ставлення до нього.

Діти люблять малювати й із захопленням зображують усе, що їх оточує, що вони бачать, чують і відчувають. Дослідження вчених свідчать, що кожна людина - творець. Але зазвичай її творчі здібності перебувають у прихованому стані й реалізуються лише за сприятливих умов. А найоптимальніший період для виявлення вроджених задатків людини - дошкільний та молодший шкільний вік. Тож, залучаючи дітей до малювання, можна «розбудити» вроджені задатки й розвинути творчі здібності.

Із раннього віку діти намагаються відобразити свої враження про навколишній світ у зображувальній творчості. Для цього їм не потрібні фарби, пензлі, олівці. Вони малюють пальчиками чи долоньками на запітнілому вікні, паличкою на піску, водою, розлитою на столі, інколи маминою помадою чи зубною пастою на склі тощо.

Природний потяг до малювання проявляється дуже рано, а відтак діти освоюють нові прийоми відображення навколишньої дійсності в особистій художній творчості. Саме тому так важливо ознайомити дітей з різними техніками зображувального мистецтва, зокрема з нетрадиційними.

Шляхи підвищення інтересу дітей до малювання

Опанування нетрадиційними техніками малювання дає змогу маленькому художнику відійти від предметного зображення, виразити в малюнку свої почуття й емоції, дарує свободу діяльності, вселяє впевненість дітей у своїх силах. Володіючи різними техніками зображення предмета, діти отримують можливість вибору, що сприяє розвитку творчих здібностей, обдарувань дошкільників.

Спостерігаючи за дітьми на заняттях із зображувальної діяльності та під час вільної творчості, практики помітили, що багато дітей бояться малювати звичайними способами, оскільки їм здається, ніби вони не вміють малювати, що в них нічого не вийде. Особливо це помітно в середній та старшій групах, де навички зображувальної діяльності у дітей розвинені ще слабко, формотворчі рухи сформовані недостатньо.

Тож ми замислилися над тим, яким чином можна підвищити інтерес дошкільників до малювання. Як відійти від звичних пензликів і олівців та спробувати використовувати інші зображувальні матеріали та способи малювання. Ми застосували на заняттях і в повсякденній діяльності дошкільників нетрадиційні техніки малювання й дійшли висновку, що така діяльність надзвичайно захоплює й дивує дітей. Вони охоче беруться освоювати нові художні матеріали, готові по декілька разів повторювати ту чи ту дію. І що ліпше вдається дія, то з більшим задоволенням діти її повторюють, ніби демонструючи свій успіх, радіють, привертаючи увагу дорослого до своїх досягнень.

Особлива цінність цих технік полягає в тому, що вони дають дітям змогу швидко досягти бажаного результату діяльності, реалізувати власний творчий задум.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У спільній з дітьми діяльності дорослий сам має бути творцем, щоразу по-новому розв'язуючи вже відомі дітям завдання. Це дає змогу дошкільникам зрозуміти, що ті самі завдання і проблеми можна розв'язувати різними способами.

Ніщо так не об'єднує дитячий колектив, як спільна творча діяльність, у якій бере участь уся група. Одним з видів такої діяльності дітей і педагога є створення колективної творчої роботи, значимої для всіх, за допомогою будь-якої нетрадиційної техніки малювання.

Для занять із дітьми використовуються численні й різноманітні зображувальні матеріали (бусини, ґудзики, пір'я, бантики, вироби в техніці оригамі тощо) та аркуші паперу різної форми, фактури й кольору. Головне, щоб зображувальні засоби зовні були яскравими й привабливими для дітей.

Педагоги постійно урізноманітнюють колір і фактуру паперу, бо саме це істотно впливає на виразність малюнка і потребує від дітей щоразу добирати нові засоби для малювання, продумувати колорит майбутнього твору, не чекаючи готового рішення.

Результат роботи кожної дитини залежить від її зацікавленості. Саме тому так важливо використовувати додаткові стимули: ігри, сюрпризні моменти, прохання дорослого про допомогу, музичний супровід, мультимедійні засоби тощо.

Використання нетрадиційних технік та засобів малювання в різних вікових групах

У кожен період дошкільного віку ми використовуємо певний набір нетрадиційних технік зображувальної діяльності, які відповідають віковим можливостям дітей:

молодший дошкільний вік - різновиди кляксографії, малювання долонькою, пальчиком, кулачком, відтиснення зім'ятим папером, поролоном, сірниковою коробкою, склянкою, «печатками» з картоплі тощо;
середній дошкільний вік - до вищезазначених технік додаємо відбиття листям, малювання гілочкою, жорстким напівсухим пензлем, восковою крейдою чи свічкою, малювання з використанням шаблонів та трафаретів, чорно-білий граттаж, фроттаж, набризк звичайний, монотипію предметну, пейзажну, живопис із розлитих фарб тощо;
старший дошкільний вік - крім уже відомих дітям технік, використовуємо нові - кольоровий граттаж, аплікація з яєчної шкарлупи (пофарбованої крупи, солі тощо), малювання свічкою з пропискою аквареллю, гуашшю, малювання мильними бульбашками тощо.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Дуже важливо, щоб кожна дитина мала змогу самостійно обрати ті засоби для зображувальної діяльності, які їй найбільше припали до смаку. За таких умов у дітей не формується шаблонний, заданий спосіб дій.

Нетрадиційні інструменти:

• тички різних розмірів

• тонкі гілочки з дерева

• поролон

• печатки, штампи

• палички від морозива

• ватні кульки, ватні палички

• зубні щітки

• піпетки

• йоржики для миття пляшок

• гумки

• свічки

• пір'я тощо

Численність матеріалів ставить перед дітьми нові завдання й активізує уяву та фантазію. Кожна з цих технік - маленька гра. їх використання дає дітям змогу відчувати себе розкутими, сміливими, неординарними, розвиває уяву, творчі здібності, креативне мислення, надає повну свободу для самовираження.

У всіх вікових групах обладнані куточки зображувальної діяльності. Основна їх мета -активізація самостійної дитячої художньо-естетичної творчості. Для зберігання та подальшого використання дитячих творчих робіт у кожній групі ми оформлюємо теки «Наша творчість».

Роль батьків у формуванні творчих здібностей дітей

Тісна взаємодія з батьками з питань розвитку дитячої творчості є необхідною умовою розкриття творчого потенціалу кожного вихованця.

Для того щоб зацікавити батьків цим напрямом цієї діяльності та залучити їх до активної взаємодії, педагогам потрібно систематично організовувати виставки дитячих робіт, проводити консультації щодо організації спільної творчої діяльності батьків з дітьми, ознайомлювати батьків з іграми, спрямованими на розвиток творчих задатків дошкільників. Можна організувати «Творчу майстерню», де для батьків проводити тренінги, під час яких вони разом з дітьми будуть вчитися малювати, використовуючи нетрадиційні техніки.

І на останок –

«Пробудити закладений у дитині творчий потенціал, навчити працювати, допомогти зрозуміти і віднайти себе, зробити перші кроки в творчість для радості, життя - до цього прагнуть педагоги які себе поважають, які завжди пам'ятають просту істину: бездарних дітей немає, є діти, яким дорослі вчасно не допомогли розкрити свій творчий потенціал».

13 порад, щоб краще зрозуміти психологію дітей

Зигмунд Фрейд стверджував, що дітьми спочатку рухають інстинкти й егоїстичні спонукання. Поступово вони пристосовуються до умов навколишнього світу, засвоюючи цінності і правила батьків. Батьки відіграють важливу роль у розвитку самосвідомості дитини.

Одне з найважливіших завдань, яке стоїть перед батьками, - зрозуміти психологію своїх дітей. Зрозуміло, для цього вам не обов'язково отримувати психологічну освіту. Однак ви повинні знати деякі прості речі про дитину: що їй подобається, а що - ні; що змушує її плакати, а що - сміятися; що мотивує її, а що змушує страждати.

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам зрозуміти, як бачить світ дитина.

Що таке дитяча психологія?

Дитяча психологія - це один з найпопулярніших розділів психології розвитку. Він присвячений вивченню психічних процесів, які відбуваються з дитиною з народження до підліткового віку. Особливу увагу в дитячій психології приділено змінам, які відбуваються з дитячою психікою з раннього дитинства.

Також дитяча психологія вивчає розвиток рухових, когнітивних, мовних навичок, емоційної, соціальної сфер тощо.

Чому важливо розуміти дитячу психологію?

Кожні батьки інтерпретують здібності та навички своєї дитини (або їх відсутність) по-своєму. Якщо ви не розумієте свою дитину, ви можете неправильно оцінювати її. У більшості випадків це не приносить дитині ніякої шкоди, але іноді наслідки можуть бути серйозними. Батьки відіграють ключову роль у розвитку дитини. І якщо ви недостатньо обізнані про те, як влаштована її психіка, ви можете допускати помилки в її вихованні.

Вчені довели, що розвиток дітей залежить від часу, який батьки вкладають у це. Тому важливо не тільки проводити час з дитиною, а й отримувати нові знання в сфері дитячого розвитку. Це буде вагомим внеском в емоційний та інтелектуальний розвиток дитини.

Як краще розуміти дитячу психологію

Відомий психолог Жан Піаже стверджує: «Що стосується моралі або інтелекту, дитина не народжується хорошою або поганою. Вона сама господар своєї долі».

Виховання дітей - це щось більше, ніж просто забезпечення їх комфорту. Виховувати дитину - значить дарувати їй емоції і забезпечувати її безпеку. Розглянемо кілька головних порад про те, як краще зрозуміти психологію вашої дитини.

1. Головний секрет - спостереження

Один з найпростіших і в той же час ефективних способів вивчення психології дитини - спостереження. Проявляйте інтерес до того, що ваші діти роблять і говорять.

Спостерігайте за поведінкою і емоціями дитини, коли вона їсть, спить, грається тощо.

Майте на увазі, що ваша дитина унікальна і має свої риси характеру навіть у дитинстві. Тому не варто порівнювати свою дитину з іншими дітьми, тому що це викликає у неї стрес і навіть змушує відчувати себе неповноцінною.

Щоб зрозуміти психологію дитини, поставте собі кілька запитань:

Що дитина любить робити найбільше?
Як вона реагує, коли їй доводиться робити те, що їй не подобається (наприклад, їсти овочі, рано вставати або виконувати роботу по дому)?
Наскільки вона товариська? Чи готова вона ділитися чимось з іншими дітьми або пробувати щось нове?
Скільки часу їй потрібно, щоб освоїтися в новому середовищі? Чи легко вона пристосовується до змін?

Відповідаючи на ці питання, не оцінюйте свою дитину. Просто спостерігайте.

2. Проводьте якісний час з дитиною

Сьогодні батьки буквально розриваються між будинком і роботою, називаючи це багатозадачністю. При цьому виховання дитини опиняється в ряді багатьох інших справ.

Якщо вам теж не вистачає часу на виховання дитини, пора щось змінювати. Якщо ви хочете розуміти свою дитину, перш за все ви повинні приділяти їй час.

Часу, який ви проводите з дитиною за сніданком і вечерею, недостатньо. Присвячуйте час тому, щоб поговорити з дитиною і пограти з нею.
Розмови з дитиною дозволяють вам дізнатися, що відбувається в її житті в школі і вдома, яку музику і фільми вона любить, що їй подобається, а що - ні.
Якісний час не обов'язково означає розмову або спільні заняття. Іноді ви можете просто сидіти з дитиною і мовчати. Просто спостерігайте за дитиною - і ви почнете розуміти особливості її особистості.

3. Дітям потрібна ваша повна увага

Коли ви збираєтеся провести час зі своєю дитиною, не плануйте на цей час ніяких інших справ. Ваша дитина заслуговує вашої повної уваги. Якщо ви будете розмовляти з дитиною і одночасно готуєте їжу, ведете машину або займаєтеся чимось ще, швидше за все, ви втрачаєте найважливіше з того, що вона вам розповідає.

Плануйте час, який ви присвятите тільки вашій дитині. Коли ви не відволікаєтеся ні на які сторонні справи, дитина відчуває себе в безпеці і готова відкриватися вам ще більше.

4. Звертайте увагу на оточення дитини

Дослідження довели, що поведінка дитини багато в чому визначається оточенням, у якому вона виховується. Тому батькам варто звернути увагу на те, з ким спілкується дитина.

Дослідження також довели, що оточення дитини впливає на розвиток її мозку. Це, у свою чергу, впливає на розвиток мовних і когнітивних навичок. При цьому особливо важлива домашнє середовище.

Поведінка дитини багато в чому залежить від того, які люди її оточують і як вона взаємодіє з ними. Зверніть увагу на середовище, яке оточує дитину вдома і в школі. Наприклад, якщо дитина агресивна або має проблеми з соціалізацією, подумайте, хто або що на це вплинуло.

5. Зрозумійте, як функціонує мозок дитини

Батьки можуть добре знати фізіологічні особливості своєї дитини, але вони не знають, як працює її мозок. Мозок дитини розвивається з досвідом, якого вона набуває. Відповідно, вона вчиться реагувати певним чином у різних ситуаціях.

Розуміння того, як функціонує мозок дитини, може допомогти вам дізнатися багато про поведінку дитини, про те, як вона приймає рішення, про її соціальні, логічні і когнітивні здібності.

Негативний досвід може призвести до негативних емоційних реакцій дитини. Це може погано позначитися на її розвитку.

Розуміння того, як працює мозок дитини, допоможе вам перетворити негативний досвід на нові можливості для розвитку.

Відомий американський психолог Деніел Сіґел, автор книги «Зростаючий мозок» стверджує: «Розуміючи функції мозку, батьки можуть допомогти своїм дітям створити міцну основу для здорового соціального життя й емоційного благополуччя, навчити їх з легкістю долати важкі ситуації».

6. Дозвольте дитині розповідати історії

Розмовляти з дитиною важливо, але не менш важливо і слухати її, коли вона говорить. Ініціюйте розмову, а потім послухайте, що дитина намагається вам сказати. Іноді дітям буває складно висловити свої думки, тому звертайте увагу не тільки на їх слова, а й на невербальні сигнали:

тон голосу: способи, якими дитина виділяє слово або фразу;
вирази, які показують, що відчуває дитина в даний момент. Коли вона розповідає про щось, постарайтеся зрозуміти, які емоції вона при цьому відчуває: чи подобається їй те, про що вона розповідає, чи боїться вона, чи перебуває у стресовому стані;
мова тіла: стежте за зоровим контактом, за позою дитини, положенням її рук;

Вам слід не тільки слухати дитину, а й давати їй зрозуміти, що ви її чуєте і сприймаєте її слова всерйоз. Відповідайте дитині, щоб вона розуміла, що ви її чуєте. Якщо вам щось незрозуміло, запитуйте. Але не говоріть надто багато і не ставте багато питань, тому що це може перевтомити дитини і змусити її замовкнути.

7. Діти висловлюють свої емоції по-різному

Існують різні способи, за допомогою яких діти висловлюють свої думки й емоції. Крім розмов, вони можуть використовувати для цього різні дії.

Якщо ваша дитина любить малювати, писати або грати, заохочуйте ці заняття. Віддайте її в художню школу - так ви допоможете їй краще виражати себе. Ви можете пропонувати дитині теми для малюнків, але при цьому не потрібно обмежувати її фантазію.
Запропонуйте дитині вести щоденник, у якому вона буде писати про свої заняття і враження за день. Чим більше дитина пише або малює, тим краще вона проявляє себе.
Приділіть час, щоб проаналізувати малюнки дитини, щоб зрозуміти, як вона бачить навколишній світ. Не намагайтеся аналізувати кожну деталь - інакше ви ризикуєте зробити неправильні висновки про дитину або спроектувати на неї свої емоції.
Дозвольте дитині самій пояснити, що вона намалювала або написала, і що вона відчуває з цього приводу.

8. Правильно ставте запитання

Якщо ви хочете, щоб дитина ділилась з вами своїми думками, ставте їй правильні запитання. Почніть розмову з відкритих питань, які мотивують дитину поділитися подробицями.

Замість того щоб запитати: «Тобі подобається ця пісня?», запитайте: «Що ти думаєш про цю пісню?» На перше питання відповідь може бути «так» або «ні», тоді як відкрите питання дозволить їй розповісти більше.
Замість того щоб запитати, з ким дитина гралася у дворі, запитайте, у які ігри вони грали. Дозвольте дитині в деталях пояснити суть гри і не перебивайте її.
Ніколи не уникайте питань, які задає дитина. Якщо у вас немає відповіді на питання, поверніться до нього пізніше. Якщо ви ігноруєте питання дитини, вважаючи їх дурними, у майбутньому вона, ймовірно, не захоче ставити запитання.

9. Дізнавайтеся більше про розвиток дитини

Ви повинні розуміти, що відбувається з дитиною на різних етапах її розвитку, щоб переконатися, що цей процес проходить нормально. Читайте книги й інтернет-сайти, присвячені даній тематиці, розмовляйте з фахівцями, які можуть вам розповісти про розвиток дитячої психіки. Коли ви не знаєте, як розвивається дитина, вам може здаватися, що з дитиною щось не так. Не поспішайте робити песимістичні припущення.

10. Спостерігайте за іншими дітьми

Іноді спостереження за однолітками вашої дитини допомагає вам краще її зрозуміти. Ви бачите, як діти поводяться з оточуючими, і можете визначити сильні і слабкі сторони їх особистості.

Це не означає, що вам потрібно порівнювати вашу дитину з кожним її другом або однокласником. Батьки часто визначають здібності своєї дитини, порівнюючи її з однолітками. Але в довгостроковій перспективі це може мати негативний вплив на дитину. Порівняння - це не завжди погано, але з ним варто не перестаратися.

11. Співпереживайте - поставте себе на місце дитини

Іноді, щоб стати ближче до дитини, ви повинні поставити себе на її місце, думати і іноді навіть вести себе, як вона. Емпатія - це важлива якість, яку батьки повинні розвинути, якщо хочуть краще розуміти свою дитину. Ви знаєте, що відчуває ваша дитина, коли вона розповідає вам про це. Але ви можете не розуміти її почуттів, якщо ви не можете співпереживати дитині. Розглянемо кілька простих способів розвинути свою емпатію.

Прислухайтеся до почуттів дитини. Спробуйте зрозуміти, що вона переживає.
Говоріть з дитиною її мовою, щоб вона могла зрозуміти вас. Запитайте себе: якби ви були дитиною, змогли б ви зрозуміти дорослу розмову, що повна складних слів і виразів?
Коли ви не можете зрозуміти поведінку дитини, запитайте себе: як би ви повелися на її місці?

12. Розвивайте емоційний інтелект дитини

Довгий час до емоцій дитини не ставилися так само серйозно, як до емоцій дорослої людини. Почуття і емоції дитини сприймалися як належне, оскільки вважалося, що діти забувають їх, коли виростають.

Ніколи не варто недооцінювати емоції дитини або її здатність керувати ними.

Емоційний інтелект (EQ) - це здатність людини розпізнавати, висловлювати і контролювати свої емоції. У кожної дитини свій унікальний темперамент, який дається їй з народження. Одні діти відкриті й ініціативні, інші - сором'язливі і повільні.

Ви повинні розуміти емоційний інтелект своєї дитини і зробити все можливе, щоб допомогти їй розвинути цю якість.

13. Не робіть поспішних висновків

Не думайте, що ви точно знаєте, чого хоче ваша дитина і як вона себе почуває в будь-який момент. Якщо дитина ні на що не скаржиться, ви можете припустити, що вона щаслива. Або ви можете вважати себе хорошими батьками тільки тому, що дитина добре поводиться на публіці і не вередує.

Коли ви робите подібні припущення, ви перестаєте розуміти свою дитину. Через це ви можете робити неправильні вчинки по відношенню до неї. Коли ви не впевнені в тому, що відчуває дитина, просто запитайте у неї - і ви розвієте всі сумніви.

Розлади психіки у дітей

Діти формують певні моделі поведінки під впливом батьків, родичів і оточення. У більшості дітей є незначні проблеми з поведінкою - вони можуть бути впертими, грубими або неуважними. Якщо ці проблеми з часом не проходять, вони можуть перерости в розлади поведінки. Розглянемо найпоширеніші з них.

1. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). У дітей з СДУГ проявляються три основні симптоми: неуважність, імпульсивність і гіперактивність. Такі діти також можуть бути неспокійними, агресивними і надмірно збудливими.

2. Депресії і біполярні розлади. Діти з біполярним розладом, як правило, страждають від різких перепадів настрою: тривалі періоди гіперактивності, що супроводжуються нападами гніву і зухвалою поведінкою, змінюються періодами депресії, яка супроводжується фрустрацією і пригніченим настроєм.

3. Тривожний розлад. Діти, які ним страждають, схильні хвилюватися про все. Навіть найдрібніші проблеми можуть викликати у них безсоння.

4. Синдром Аспергера. Це легка форма аутизму. Симптоми даного розладу включають в себе відсутність соціальних навичок, неприйняття змін і звичного середовища, уникнення зорового контакту, відсутність емпатії і недостатній розвиток моторики.

5. Розлад навчання. Це психологічний розлад, який ускладнює процес навчання для дитини. Симптоми включають у себе погану концентрацію уваги, погану пам'ять, координацію, нездатність слідувати інструкціям і неорганізованість.

6. Розлад соціальної поведінки. Діти з даним розладом схильні залякувати однолітків, уникати соціального життя, псувати майно оточуючих, знущатися над тваринами, брехати або навіть красти речі.

7. Розлади харчової поведінки. Діти з такими розладами, як анорексія або булімія, як правило, мають неправильні звички харчування. Часто дані розлади виникають через нав'язливі думки з приводу зовнішності і ваги. Симптоми даного розладу включають в себе безсоння, відсутність мотивації, зниження успішності, депресію, забудькуватість тощо.

Якщо ви підозрюєте один з перерахованих вище розладів у своєї дитини, негайно зверніться до лікаря.

Сьогодні психологи дотримуються двох основних теорій: біологічної (полягає в тому, що розвиток дитини - це природний процес) і соціальної (розвиток дитини відбувається в результаті виховання і впливу зовнішнього середовища). Фахівці вивчають розвиток дітей в різних аспектах, зокрема:

соціальному (відносини з батьками, братами і сестрами, друзями, учителями та іншими людьми, які впливають на розвиток дитини);
культурному (традиції, загальноприйняті цінності і життєві принципи, які впливають на розвиток дитини);
соціально-економічному (як соціальний статус дитини, спосіб життя і забезпеченість її сім'ї можуть впливати на її розвиток).

Не бійтеся труднощів

Розуміння дитячої психології може бути складним завданням. Якщо у вас кілька дітей, у кожного з них можуть бути свої особливості психіки.

Не варто думати, що психіка всіх дітей влаштована однаково і що існує стиль виховання, що підходить усім. Вивчення психології вашої дитини може бути довгим і виснажливим процесом, але це дуже важливо для того, щоб сформувати у неї здорову психіку.

Розвиток виконавчих функцій у дітей

Виконавчі функції - це когнітивні навички, які нам необхідні для того, щоб контролювати і регулювати свої думки, емоції і дії в моменти конфліктів або під впливом відволікаючих чинників. Психологи іноді розрізняють «холодні» виконавчі функції, які відносяться саме до когнітивних навичок (наприклад, вміння рахувати в умі) і «гарячі» виконавчі функції, які допомагають регулювати емоції (наприклад, здатність керувати гнівом).

Існує три види виконавчих функцій:

1. Самоконтроль - здатність чинити опір спокусі і замість цього чинити правильно. Самоконтроль допомагає дітям концентрувати увагу, діяти менш імпульсивно і залишатися зосередженим, виконуючи будь-яку роботу.

2. Робоча пам'ять - здатність пам'ятати інформацію, припускати, де вона може бути використана, встановлювати зв'язок між ідеями і розставляти пріоритети.

3. Когнітивна гнучкість - здатність творчо мислити і змінювати свою поведінку відповідно до зміни обставин. Когнітивна гнучкість дозволяє нам використовувати уяву і креативність для вирішення проблем.

Наскільки це важливо?

Виконавчі функції дуже важливі для розвитку дитини. Про це свідчить той факт, що на основі того, наскільки у дитини розвинені виконавчі функції в ранньому віці, можна з великою часткою впевненості припустити, наскільки високою буде її успішність у школі, наскільки вона зможе адаптуватися в соціумі, наскільки вона буде дотримуватися здорового способу життя тощо.

Тому батькам вкрай важливо знайти способи підтримувати розвиток виконавчих функцій у перші роки життя дитини.

Що вже відомо?

Для того щоб у дитини повністю сформувалися виконавчі функції, потрібен час. Це частково пояснюється повільним дозріванням префронтальної кори головного мозку. Розвиток виконавчих функцій стає помітним, коли діти нагадують собі про важливі цілі (наприклад, коли вони відмовляються дивитися телевізор заради того, щоб зробити домашнє завдання).

Також розвиток виконавчих функцій спостерігається тоді, коли діти вчаться аналізувати навколишнє середовище, щоб вирішити, як діяти в тій чи іншій ситуації (наприклад, вони розуміють, що необхідно вивчити уроки, щоб успішно скласти іспит, і тому відмовляються дивитися телевізор). Недостатній розвиток виконавчих функцій може пояснити, наприклад, чому маленькі діти здаються впертими і відмовляються слідувати логічним вказівкам батьків (наприклад, відмовляються одягати шапку взимку). Часто виконавчі функції бувають погано розвинені у дітей, які виросли в бідних сім'ях.

Діти дуже чутливі до ранніх емоційних переживань, які можуть заважати розвитку виконавчих функцій або, навпаки, сприяти йому. Наприклад, стрес може бути настільки шкідливим для розвитку виконавчих функцій дитини, що її поведінка може бути схожа на поведінку дитини з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (тому дітям з порушеними виконавчими функціями часто помилково діагностують СДУГ).

З іншого боку, позитивний емоційний досвід (наприклад, хороші cтосунки з батьками в ранньому віці) може захистити дитину від негативного впливу стресових факторів (наприклад, важкі матеріальні умови сім'ї). Отже, виконавчі функції у таких дітей розвиваються нормально. Діти чуйних батьків, які використовують м'який підхід у вихованні, а не строгу дисципліну, теж зазвичай краще розвивають свої виконавчі функції.

Добре розвинені виконавчі функції призводять до високої успішності в навчанні, добре розвинених соціальних й емоційних навичок. У молодших класах виконавчі функції сильніше впливають на успішність дитини, ніж інтелект і вміння читати або рахувати. Психологи припускають, що це пов'язано з тим, що виконавчі функції допомагають дитині орієнтуватися в постійно мінливому середовищі. Тому їх розвиток особливо важливий для тих дітей, які ростуть у неблагополучних умовах.

Окремі виконавчі функції пов'язані з тим, що дитина розуміє думки і вчинки інших людей. Наприклад, дитина розуміє, що інші люди можуть мати уявлення про світ, відмінні від її власних. Це необхідний навик для успішної соціальної взаємодії.

Переваги добре розвинених виконавчих функцій очевидні. Разом з тим слабкий розвиток виконавчих функцій характерний для ряду розладів, таких як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, розлади поведінки та навчання, аутизм, депресія тощо. Ранні проблеми з розвитком виконавчих функцій можуть зберігатися протягом всього дитинства і навіть юності.

Що можна зробити?

Робота з дитячим психологом може допомогти дошкільнятам розвинути свої виконавчі функції. Завдяки цьому вони можуть підвищити успішність, розвинути соціальні та емоційні навички і створити нові нейронні зв'язки. Раннє втручання може також знизити труднощі, пов'язані з такими розладами, як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю і розлади поведінки. Такі заняття дають хороші результати для дітей у віці 4-5 років. У ході таких занять дитина вчиться навичкам саморегуляції, найчастіше - в ігровій формі.

Також існує ряд занять, які сприяють розвитку виконавчих функцій у дитини. До таких занять відносяться музика, йога, медитація, єдиноборства тощо.

Також варто звернути увагу на атмосферу, у якій відбувається навчання в молодших класах. Діти повинні проявляти більше активності під час уроку, тому варто більше часу приділяти роботі в малих групах і менше - у великих групах. Дітям з добре розвиненими виконавчими функціями потрібно менше втручання з боку вчителів. Також важливо усунути всі стресові фактори в навчальному процесі. Молодших дітей також слід навчати в ігровій формі. Наприклад, ви можете розігрувати з ним за ролями різні соціальні ситуації. Так дитина більше дізнається про різні соціальні ролі і навчиться пристосовуватися до постійно мінливих ситуацій.

Важливо розуміти, що виконавчі функції розвиваються протягом багатьох років. І навіть дуже мотивованій дитині буває важко дотримуватися всіх вказівок батьків (наприклад, не їсти печиво перед обідом) або зосереджуватися на чомусь протягом довгого часу. Тому дайте дитині час.

8 типів інтелекту дитини: поради щодо розвитку

У сучасному суспільстві прийнято вважати, що успішність дитини в школі є єдиним показником, який визначає її потенціал. Коли дитина стає старшою, багато батьків хочуть, щоб вона стала всебічно розвиненою і успішною в різних сферах життя. Але перш ніж вона піде в школу, ви повинні зрозуміти - ваша дитина розумна, незважаючи на її оцінки та фізичну форму.

Вчені стверджують, що існують різні типи інтелекту (всього їх виділяють 8), і дитина може володіти будь-яким з цих восьми типів. У чомусь вона обов'язково виявиться сильною.

Батьки повинні з раннього віку дитини розпізнати ознаки, які характеризують її тип інтелекту. Якщо ви почнете розвивати ці риси з раннього віку, ви зможете оцінити її потенціал і зрозумієте, що це може бути важливішим, ніж успішність з математики або фізики. Розглянемо, як визначити тип інтелекту вашої дитини.

Теорія множинного інтелекту

Американський психолог Говард Гарднер запропонував теорію, яка пояснює різні види інтелекту. Вчений припускає, що зводити визначення інтелекту дитини до простої перевірки IQ недостатньо. Академічна успішність, безсумнівно, важлива, але настільки ж важливі і схильності дитини до малювання, музики, танців, підприємницької діяльності тощо. Всі ці схильності необхідно враховувати, визначаючи потенціал дитини. Так виникла теорія множинного інтелекту, яка доводить, що у дитини можуть домінувати 1 або 2 з 8 типів інтелекту.

8 типів інтелекту

Теорія Говарда Гарднера швидко знайшла послідовників у всьому світі. Педагоги з різних країн стали включати теорію множинного інтелекту в свої системи освіти.

Розглянемо докладніше типи інтелекту, які зустрічаються у дітей.

1. Тілесно-кінестетичний

Діти, які володіють тілесно-кінестетичним інтелектом, зазвичай досягають успіхів у спорті та інших видах фізичної активності. Вони багато рухаються, і їх рухи добре скоординовані. Якщо ваша дитина проявляє інтерес до рухливих ігор і може добре координувати рухи свого тіла, то можна з упевненістю сказати, що у неї розвинений даний тип інтелекту. Поспостерігайте за нею, щоб краще зрозуміти її схильності. Вона надто метушлива? Вона завжди в тонусі? Вона не може довго всидіти на одному місці? Такі дрібні деталі можуть допомогти вам визначити у дитини тілесно-кінестетичний тип інтелекту. Ним володіють багато відомих спортсменів, актори і танцюристи.

2. Візуально-просторовий

Даний тип інтелекту визначає, наскільки добре дитина може візуалізувати об'єкти, місця і навіть свої сни. Діти, що володіють таким інтелектом, мають таланти в малюванні, ліпленні й інших подібних заняттях. Вони добре визначають розміри об'єктів і можуть в деталях відтворювати минулі події. Вони також схильні висловлювати свої думки і почуття у візуальній формі.

Якщо ваша дитина приділяє увагу деталям і здатна згадати найдрібніші подробиці повсякденних подій, у неї розвинений візуально-просторовий інтелект. Діти, які ним володіють, можуть стати художниками, архітекторами або фахівцями в подібних сферах.

3. Логіко-математичний

Логічний інтелект пов'язаний зі здібностями дитини до математичних обчислень і аргументації. Важливою частиною логіко-математичного інтелекту є навички вирішення різних завдань. Якщо ваша дитина спостережлива, вміє мислити нестандартно, логічно міркувати, пояснювати, розуміти підказки - у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти допитливі і часто ставлять питання. Вони добре розуміють мову чисел, графіків і діаграм. У багатьох відомих математиків розвинений даний тип інтелекту.

4. Музичний

Якщо дитина любить слухати музику, це ще не означає, що вона володіє музичним інтелектом. Даний тип інтелекту розвинений у дітей, які люблять створювати музику, співати і настукувати різні ритми. Вони краще за інших розуміють музику. Якщо у вашої дитини гарний голос, у неї є почуття ритму, вона розрізняє тональності і цікавиться грою на музичних інструментах, тоді у неї, безсумнівно, розвинений музичний інтелект. Однак важливо розуміти, що музичний інтелект - це досить широке поняття, і у різних дітей він може проявлятися по-різному.

5. Лінгвістичний

У дітей, що володіють лінгвістичним інтелектом, зазвичай добре розвинені мовні навички. Якщо у вашої дитини гарний почерк, вона любить читати, добре розуміє граматику і вміє правильно писати складні слова, у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти люблять грати зі словами і розгадувати кросворди. У них зазвичай великий словниковий запас, вони легко запам'ятовують нові слова. Також у них розвинена здатність розповідати історії.

6. Екзистенційний

Екзистенційний інтелект не варто плутати з інтроверсією або егоцентричністю. Він пов'язаний зі здатністю людини насолоджуватись самотністю. Якщо дитина, залишаючись наодинці, не нудьгує і не боїться, то у неї розвинений даний тип інтелекту. Цей тип пов'язаний з такими якостями, як відповідальність, самосвідомість і самостійність. Діти, які володіють екзистенційним інтелектом, усвідомлюють свої сильні і слабкі сторони. Якщо ваша дитина впевнена в правильності своїх дій, не дивлячись на те, що оточуючі вважають інакше, у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти впевнені у всьому, що вони роблять. Вони слухають оточуючих, але роблять те, що самі вважають правильним. З таких дітей виростають успішні підприємці.

7. Міжособистісний

Діти з розвиненим міжособистісним інтелектом вміють добре спілкуватися з оточуючими. У них зазвичай багато друзів, і вони люблять бути в компанії. Якщо ваша дитина постійно проводить час зі своїми друзями і любить спілкуватися з людьми, у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти вміють знаходити спільну мову з різними людьми і розуміють, як справлятися з різними ситуаціями. У компанії вони здаються спокійними і розслабленими. З друзями вони співчутливі, добрі і чуйні. З таких дітей виростають хороші дипломати, керівники й педагоги.

8. Натуралістичний

Якщо ваша дитина цікавиться садівництвом, доглядом за тваринами, то у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти люблять природу. Вони цікавляться різними природними явищами, люблять гуляти в парках, біля річок і всюди, де немає асфальту. Також вони стурбовані збереженням природи.

Коли вам відомо, як проявляється кожен з восьми типів інтелекту, ви можете визначити, у чому сильна ваша дитина. Спостерігайте за нею, помічайте її здібності і допомагайте їх розвивати. Цінуйте її таланти з раннього віку - і вам не доведеться хвилюватись про її майбутнє.

изображение_viber_2020-05-19_12-04-44.jp

изображение_viber_2020-05-19_12-04-46.jp

изображение_viber_2020-05-19_12-04-47.jp

изображение_viber_2020-05-19_12-04-49.jp

изображение_viber_2020-05-19_12-04-52.jp

изображение_viber_2020-05-19_12-04-55.jp

Нейрокорекція

Що таке нейрокоррекція?
Нейропсихологическая корекція — це комплекс спеціальних психологічних методик, які спрямовані на переструктурування порушених функцій мозку і створення компенсуючих засобів, для того, щоб дитина могла надалі самостійно навчатися і контролювати свою поведінку.
Це один з ефективних методів допомоги дітям, що допомагає подолати:

зниження загальної працездатності, підвищену стомлюваність, неуважність;
порушення розумової діяльності;
зниження функції уваги і пам’яті;
несформованість просторових уявлень;
недостатність саморегуляції і контролю в процесі навчальної діяльності.

Як я можу дізнатися, що моїй дитині необхідна нейрокоррекція?
Пройти нейропсихологичну діагностику корисно будь-якій дитині від 5 років, особливо, дітям з труднощами:
— в поведінці (спонтанність, неможливість самоконтролю, гіперактивність або повільність);
— недостатність просторових уявлень (не може запам’ятати, де ліво, де право і т.п.);
— у дитини має місце велика кількість асоціативних рухів (синкинезий), при утриманні олівця відбувається неусвідомлюване перенапруження безлічі «зайвих» м’язів (кусає губи, ворушить язиком, плечі підняті, незручна поза руки, ніг) і ін.;
— шкільная неуважність (відволікання, незібраність, небажання зосередитися);
— порушення письма, читання, рахунку;
— відстає в освоєнні шкільної програми;
— емоційно-особистісні проблеми;
— труднощі спілкування;
— занижена самооцінка, невпевненість у собі;
— невротичні реакції, гіперзбудливість;
Обов’язково необхідна допомога нейропсихолога, якщо дитина:
— пише, малює лівою рукою;
— має проблеми з пам’яттю;
— повільний або надмірно активний;
— погано засвоює навчальний матеріал;
— не може описати картинку, скопіювати малюнок;
— отримав родову травму;
— мав травми голови;
— виходить з загального наркозу;
— мало повзав або не повзав зовсім;
— ледве висиджує 15 хвилин на одному місці;
— двигає ногами, язиком, коли пише і малює;
— неуважний, часто відволікається, швидко втомлюється;
— пропускає, замінює букви, пише їх дзеркально;
— не відразу розуміє, звернену до неї мову, відгукується не відразу;
— часто хворів, вживав антибіотики;
— народився за допомогою кесаревого розтину;
— має підвищений або знижений тонус.
В якому віці необхідна нейрокоррекція?
Оптимальний вік для проходження курсу нейрокоррекціі — від 5 до 9 років. Саме в цьому віці діти вже здатні розуміти досить складні інструкції і виконувати вправи, які входять в нейрокоррекціонную програму, а багато зон головного мозку ще продовжують своє формування і, тому, досить легко піддаються корекційного впливу. Однак, в нашому Центрі є досвід успішної роботи як з молодшими дітьми, так і з більш старшими.
У будь-якому випадку можливість і необхідність нейрокоррекціі оцінюється на первинній нейропсихологической діагностиці.
Що входить в курс нейрокоррекціі?
Як правило, в нейрокоррекціонний курс обов’язково входять дихальні вправи, розтяжки (вправи на напругу — розслаблення), окорухові вправи, тілесні вправи. У структуру заняття можуть бути також включені різні види масажів, вправи на релаксацію, ігри на розвиток пам’яті, уваги, довільності, комунікативні вправи. Досвідчений нейропсихолог завжди вибудовує заняття з урахуванням потреб конкретної дитини. Крім того, на заняттях він (нейропсихолог) завжди пояснює батькам для чого виконується та чи інша вправа.
Як швидко з’являються результати від занять нейрокоррекціей?
Питання, на яке важко дати однозначну відповідь. Це багато в чому залежить від початкового нейропсихологического статусу дитини, від досвіду нейропсихолога, який проводить курс, від зацікавленості та залучення батьків дитини, від того, чи регулярно і якісно виконуються рекомендації нейропсихолога по домашній роботі (домашні завдання). Багато батьків відзначають певні поліпшення в поведінці і навчанні своєї дитини вже до закінчення третього місяця.

Ігри для дітей та їхніх батьків

Гра «Жуки»

Ось жуки розправили крила і полетіли: «Ж-ж-ж»( діти бігають по кімнаті).

Яку пісеньку співає жук? – запитує дорослий.
Ж-ж-ж, - відповідає дитина.
Давай скажемо слово «жук» так, щоб почути пісеньку «ж-ж-жук» (дитина охоче повторює слово, «гудить», вслуховується у пісеньку жука).

Гра на розвиток пам’яті та уваги «Хто сховався?»

Посадіть у ряд 4-5 будь-яких іграшок і попросіть дитину уважно роздивитися їх. Потім попросіть її заплющити очі, а в цей час заховайте одну з іграшок. Спитайте у дитини, хто сховався? Згодом можна ускладнювати завдання: ховати декілька іграшок, міняти їх місцями.

Гра на розвиток уваги «Смішні малюнки»

Дошкільники дуже люблять знаходити відмінності на двох схожих між собою малюнках. Також корисні для розвитку уваги малюнки, де художник «випадково» дещо переплутав. Такі малюнки можна намалювати самостійно. І що смішнішими будуть, то краще. Нехай дитина покаже невідповідності і пояснить, чому вона так вирішила.

Гра на розвиток уяви, творчого мислення «Чого на світі не буває?»

Запропонуйте дитині намалювати те, чого на світі не буває. Попросіть розповісти. Що вона намалювала. Гра пройде веселіше, якщо ви також візьмете участь у малюванні.

Гра «Розкладемо по порядку»

Висипте в тарілочку намистинки двох кольорів (Приблизно по 5—7 намистинок кожного кольору) і праворуч від тарілочки поставте два блюдця. Запропонуйте дитині: «Спробуймо розкласти в одне блюдце червоні намистинки, а в інше - зелені». Щоб зацікавити дитину і пожвавити гру, скажіть, наприклад, що червоні намистинки ви подаруєте ведмедику, а зелені — зайчику. Перекладати потрібно намистинки по одній, тримаючи трьома пальчиками (покажіть). Обов'язково доведіть справу до кінця — така навичка має вагоме значення для дитини. Саме тому треба брати небагато намистинок.

Гра «Спіймаємо у воді»

Налийте у велику миску води і вкиньте в неї кілька малих предметів: шматочки гілочок, пробок тощо. Запропонуйте дитині за допомогою маленького ситечка з ручкою зловити всі ці предмети і скласти в тарілку, яка стоїть поруч із мискою.

Гра «Посипаємо доріжки»

Запропонуйте дитині посипати «піском» (манкою, пшоном) доріжку на столі завширшки 3—5 см. Пограйтеся з дитиною: доріжка має починатися від одного викладеного із сірників будиночка до іншого. «Пісок» потрібно сипати трьома пальчиками, не виходячи за межі доріжки, Граючись у дворі, можна зробити доріжку між двома паличками, посипати «цукром» печиво.

Ліплення

Найприроднішим для малюків є маніпулювання з тістом. Тісто легке для розминання, вичавлювання, розплескування та витягування, для виліплювання маленькими ручками. Під час ліплення з глини малюки не отримують такого, естетичного задоволення через сірий колір матеріалу, який викликає відчуття перестороги перед забрудненням рук.

Порівнюючи психологічні критерії адаптованості дитини до дошкільного закладу (загальний емоційний фон, пізнавальна та ігрова діяльність, взаємодія з дорослими та дітьми, реакція на зміну звичайних обставин), у дітей контрольної групи раннього віку та дітей, які відвідували Центр розвитку, констатуємо, що завдяки своєчасним психолого-профілактичним і корекцій-ним заходам, просвітницькій роботі серед батьків вдалося скоротити період адаптації дітей із 3—4 тижнів до 1—2 та підвищити кількість дітей з високим та середнім рівнем адаптації.

ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР

Роменської міської ради, Сумської області

ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК ДІТЕЙ ІЗ ЗПР ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ В СИСТЕМІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

МЕТОД “АКТИВНОГО СЛУХАННЯ” ЯК ОДИН З ЧУДОВИХ ПРИЙОМІВ НАЛАГОДИТИ КОНТАКТ З ДИТИНОЮ

Джерело: Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”

Як навчити дітей лічити самотужки (8 ідеї)

ЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ ДЛЯ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

Кінезіологічні вправи для дітей, які покращують увагу і пам’ять

КОМПЛЕКС № 1

КОМПЛЕКС № 2

КОМПЛЕКС № 3

КОМПЛЕКС № 4

КОМПЛЕКС № 5

Неуважні діти і дистанційне навчання

Як розважити дітей під час вимушеного карантину

Як розвинути самосвідомість вашої дитини

СІМ КРОКІВ ДО РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ.

Поради для батьків від Лори Маркхем

5. Розкажіть історію з власного життя, що допоможе дитині зрозуміти свої почуття.

НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНІКИ МАЛЮВАННЯ — СТИМУЛ ДО ТВОРЧОСТІ

13 порад, щоб краще зрозуміти психологію дітей

Розвиток виконавчих функцій у дітей

8 типів інтелекту дитини: поради щодо розвитку

Нейрокорекція

ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР

Роменської міської ради, Сумської області

ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК ДІТЕЙ ІЗ ЗПР ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ В СИСТЕМІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

МЕТОД “АКТИВНОГО СЛУХАННЯ” ЯК ОДИН З ЧУДОВИХ ПРИЙОМІВ НАЛАГОДИТИ КОНТАКТ З ДИТИНОЮ

Джерело: Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”

​

​

Як навчити дітей лічити самотужки (8 ідеї)

​

ЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ ДЛЯ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

Кінезіологічні вправи для дітей, які покращують увагу і пам’ять

КОМПЛЕКС № 1

КОМПЛЕКС № 2

КОМПЛЕКС № 3

КОМПЛЕКС № 4

КОМПЛЕКС № 5

Неуважні діти і дистанційне навчання

Як розважити дітей під час вимушеного карантину

Як розвинути самосвідомість вашої дитини

СІМ КРОКІВ ДО РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ.

Поради для батьків від Лори Маркхем

​

5. Розкажіть історію з власного життя, що допоможе дитині зрозуміти свої почуття.

НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНІКИ МАЛЮВАННЯ — СТИМУЛ ДО ТВОРЧОСТІ

​

13 порад, щоб краще зрозуміти психологію дітей

​

Розвиток виконавчих функцій у дітей

​

8 типів інтелекту дитини: поради щодо розвитку

​

Нейрокорекція